Автори / Анастасія Ворончихіна / Під куполом веселки (есе)
Неможливо навіть порівняти яскравість та насиченість світла за веселкою та в її куполі. Щойно скінчилась гроза, дощ перестав спадати нам на дахи своїми тяжкими краплинами болю, що його переживає небо за людей. Але хмари все ще затягують небо, і тому, коли підіймаєш голову вверх, стає лячно: а раптом це все обвалиться на мою голову? Та ось в повітрі немов кришталізується непевне, напівпрозоре та поки-що слабке марево, ніжна димка веселки, що заливає наші серця своїм неймовірним сяйвом. Небо та повітря, ввесь світ, що вона охоплює, стає різнобарвним та захоплюючим, і кожну людину, яка це бачить охоплює почуття щастя, піднесеності… Бо веселка – це подарунок з іншого світу, дарунок інших, нібито чужих нам богів, яким ми чимось сподобались.
Може, своєю впертою вірою в чудеса?
Додав A.V. 10 березня 2009
Про автора
«автобіографія» Трохи більше, ніж 16 років тому, 4 червня, в м. Дніпропетровськ, мала щастя народитись я, Настя Ворончихіна. Сім’я в мене творча, тож, не відходячи особливо від сімейних традицій, я завжди багато читала і в якийсь момент спробувала писати
