Автори / Марія Дружко / Нерозгадане диво Марії Дружко

Наприкінці минулого року добрій знайомій альманаху «Свічадо» Марії Дружко пощастило видати нову книгу своїх творів під назвою «Клепсидра». Цією радістю письменниця охоче ділиться і з нашими читачами. Народження книги – це велика радість, але й не менша тривога, бо відтепер витворене перестає належати тільки тобі. Книжки, як і люди, мають особливу, ніким невигадану, долю.

Збірка «Клепсидра» – п’ята книжка двадцятитрирічної письменниці, члена Національної Спілки письменників України Марії Дружко. Власне, чому саме «Клепсидра»? Певно, тому, що «часу непідкупний мудрий жрець» щовечора запитує Марію: «Сьогодні що ти доброго зробила?»; тому що дівчина знає, «час – не вода, щоби негідності вчинки недобрі змивати» та розуміє, «нам зараз жити і творити слід», адже, «прагнучи у завтра навпростець», ми втрачаємо право на вічність. До того ж, перед допитливою юністю Світ з часом скидає маску вселенського щастя, яке, до речі, - «не хабар і не аванс». Так, одного дня поетка збагнула: життя – це «вертеп», «маскарад», зрештою, «преферанс», що в нього люди постійно грають зі своєю долею, у казино якої, «як в казематах, шеренги буднів тягнуться горбатих». Внаслідок нових відкриттів зазнає змін і поетичний діапазон Марії Дружко: до ніжного Adagio її лірики споглядання і роздумів долучаються набати різкої критики життєвих принципів та позицій нашого суспільства: «На кожного Христа у нас хрести», «Набито проса в думки гамазеї, мов доброго і не було зерна» – гірко резюмує авторка. Ось як звертається поетка до «новітніх добродіїв кишені та гаманця»: «Панове патриції, ви зовсім не патріоти», «В кулак затиснувши істин забутих скрижалі, чом замість гідності на стежку ступили слизьку?». Але, незважаючи на те, що «з ніжності зродилася олжа» і «хуга світи заступила», дівчина переливає «печаль у срібні вухналі», адже переконана: «Караван ітиме по землі, допоки вистачить у мойр куделі», «Як золотих підков для нас не стане – душа у колос щастя проросте».

Працюючи над «ластівками» (як любовно називає Марія свої книжки), у кожну з них авторка намагається вкласти щось нове. Так, у «Клепсидрі», окрім віршів, вона вперше пропонує читачам свої новели та оповідання. Усі прозові твори письменниці міцно об’єднує одна споконвічна тема – розмаїте людське життя, яке наперекір випробуванням та розчаруванням назавжди лишається для Марії Дружко «нерозгаданим дивом».

Ліляна Рудь, Член молодіжного літературно-мистецького клубу «Vivart»

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Як Ви гадаєте, шановний читачу, проміжок часу у 21 рік — це багато чи мало? Мені вистачило для того, щоб, скінчивши загальноосвітню та музичну школи, вступити до Дніпропетровського національного університету на факультет української філол