Пошук
Вереснева. Врожаю-86 на Тернопільщині. Дещо сумна і лінива. Майбутній теолог і журналіст. Люблю слово — бавитись ним, слухати його, вивчати і просто мовчати словами. Авторка поетично-прозової збірки «Solo душі» (Львів, 2004).
це коли пропадають люди і мовчать телефони цифри беруться за руки і танцюють сумують за вікном тополі а речі починають боліти тугою і коричневим смутком ось фото де ти оперся на стіну і посміхаєшся ось хрестик який ти носив ось речі яких ти то
Додав viterra 29 вересня 2008
чоловік доглядає свою паралізовану дружину він фарбує їй на ногах нігті рожевим лаком раз на два тижні надуває басейн і купає її серед кімнати у них нема ванни йому 54 їй 51 так пише якась вулична газета часом він випиває у компанії і забуває що
Додав viterra 29 вересня 2008
він розвантажував брудні вагони десь в німеччині вона підмивала старого паралітика і спала з його сином десь в італії Oh, east and west eurolines! сльози дітей на вокзалах та обіцянки неодмінно вернутись 45 хвилин до кордону і заплющені очі ві
Додав viterra 29 вересня 2008
«Кава для трьох»Я — не я, як самотаМоя душа чужа…Ти — не ти, мені б знайтиТвої загублені світи…День — не день, десь шмат пісеньЛунає тихо «дзень»… Тінь — не тінь, як бурий кіньЦе ж просто лінь…******брррбурмоче
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
«Solo душі»На тлі твого життяЯ вб’ю себе закохано. То був звичайний січень… Так холодно. А потім чорні списиПолюблять мою душу. А так хотілось неба… Я мушу. Останні звуки снігу. Я знову відлітаю.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Мамі…Я не вмію писати про Вас… Про уста Ваші, очі, красу. Почуття всі, мов зграбний багаж, Я тихенько до Вас занесу. Пахне кавою кухня моя, Пахне Вами старенький халат. Як шкода, що я вже не мала, Моя мамо, мій лагідний птах.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
«Дванадцять пустельних дівчаток»дванадцять пустельних дівчатокїхали в старому автобусідванадцять пустельних дівчатоккурили кубинські сигаридванадцять пустельних дівчатокбули в маніякальному одязідванадцять пустельних дівчатоквдягл
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Настя Коли Славцьо закохався в Настю, йому було вісімдесят. Здавалося б, яка там вже любов. Та ж дідо вже на ладан дише. Але де там! Славцьо не їв, не спав, тільки виходив до хвіртки, коли Настя попри його хату прямувала.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Рекреації дощу Неонове повітря вечірніх вулиць, пакет із всілякими продуктами, перші краплі вечірнього дощу, маршрутка, котра везе мене до тебе, в інший кінець міста… Я стукаю в твої двері, дзвінка у тебе немає… Ти відч
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Лінки · Про нас · Контакти · Реклама на сайті
м. Дніпропетровськ, вул. Червона,11.
Телефон: +38 066 272-26-24, +38 096 044-19-92
