Автори / Мар’яна Савка / Дитяча книжка довше живе на книжковому ринку
Філософсько-публіцистичне дослідження “у малюнках” про Катерину Білокур, нове життя Пересопницького Євангелія і “битва титанів” в особі Ліни Костенко, Тараса Прохаська та Юрія Андруховича - основні факти і події Всеукраїнського рейтингу “Книжка року-2011”. Головний приз критика присудила упорядникам книги-альбому “Катерина Білокур. Мистецька заповідь; Мистецтво народне, наївне чи високе?” (вид-во “Родовід”, Київ). Ліна Костенко зі збіркою “Ріка Геракліта” (вид-во “Либідь”, Київ) перемогла у номінації “поезія”, а також удостоїлася нагороди за “Записки українського самашедшого” (“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, Київ) з формулюванням “за резонанс”. Тарас Прохасько зі своїм “БотакЄ” (вид-во “Лілея-НВ”, Івано-Франківськ) обійшов “Лексикон інтимних міст” (вид-во “Meridian Czernowitz”) Юрія Андруховича у номінації “найкращий прозаїк”.
Звісно, найзапекліші дискусії серед критиків, які розміщують книжки на цій суб’єктивній драбині успіху, викликають “дорослі” номінації. Проте в останні роки зріс конкурс між дитячими виданнями для різних вікових категорій. І це цілком закономірно, оскільки на ринку дитячої літератури з’явилося чимало невеликих, але ефективних видавництв, які не тільки інерційно перевидають українських “Тореадорів із Васюківки” чи перекладають британського “Гаррі Поттера”, а й виховують сучасного дитячого письменника і будують успішні видавничі стратегії. Про те, чи може бути виробництво дитячої літератури успішною і - страшно сказати! - прибутковою справою в Україні, ми говоримо із головною редакторкою “Видавництва Старого Лева” і переможницею номінації “Дитяче свято / Твори для малечі ” Всеукраїнського рейтингу “Книжка року-2011” письменницею Мар’яною Савкою та менеджером відділу збуту цього видавництва Богданом Горбаєм.
ПРО: Виробництво дитячої літератури дорожче за виробництво дорослої, оскільки це - якісний папір, ілюстрації і не завжди комерційний конвент. Чи може бути дитяче видавництво рентабельним?
Мар’яна Савка: Воно повинне бути рентабельним. Процес виробництва дитячої книги дорожчий, ніж дорослої, зате дитяча книга має довше життя на книжковому ринку. Змінюються покоління, немає такої швидкої ротації книг. Дитяча книга має більше шансів отримати ширший ринок. До того ж, тут відіграє роль спонтанний спосіб вибору дитячої книги. Лише цього року ми почали входити у великі мережі супермаркетів. Хоча там не відбувається ніяких книжкових акцій, презентацій, книги все одно продаються дуже добре, бо є великий наплив людей. Батьки часто купують книгу спонтанно. Серед дитячих книг значно рідше трапляється так званий “сильний продукт”, тобто книга автора, якого шукають. Наприклад, “Гаррі Поттер” – це стовідсотковий сильний продукт. Але в більшості випадків покупці не знають про книгу, яку вони беруть до рук, і тут важливим є маркетинговий чинник: книжка повинна сподобатися, чимось зачепити. Правда й те, що видавництва напрацьовують певний імідж і в певного покупця мають своє добре реноме. Вони кажуть: ми “купуємо видавництво”, ми йому довіряємо. Але, звичайно, бізнес будується не тільки на постійному клієнті, - оскільки це звужений сегмент, - а й на спонтанному продажі в тих місцях, які мають бути доступними для великої кількості людей.
ПРО: Батьки нарікають, що менш, ніж із 50-ма гривнями у кишені, до відділу дитячої книги можна не потикатись… Це через високу собівартість книги?
Богдан Горбай: Доводиться ставити бодай такі ціни, які зараз є у нас на ринку, щоб видавці змогли просто проіснувати, покрити витрати на редактуру, поліграфію і потім збут. Та й книжкова мережа зараз у занепаді, тому на тлі цього всього питання ціни дуже актуальне для видавця...
ПРО: Тут виникає проблема ефективної книготорговельної мережі…
Мар’яна Савка: В Україні книжкова торгівля давно вийшла за межі магазинів. Книжкові магазини, власне, часто шкутильгають тим, що, наприклад, на сході України дитячих українcькомовних книг дуже мало. Вони не пропускають цей продукт на свій ринок, - кажуть, що цього ніхто не купить. Завжди користуються якоюсь такою статистикою, бачать, що там більший відсоток населення – російськомовний, і це їм вигідно. Мовляв, проживемо і так, без української книги. А ось великі книжкові мережі, мені здається, до цього лояльніші і в такий спосіб можна потрошку просуватися на схід. Дивно, але в нашій країні справді українськомовна книга продається дуже небагато де.
ПРО: Як Вам ідея, яка колись виношувалася державною, а тепер про неї дещо призабули, - зобов’язати книжкові магазини брати у продаж певний фіксований відсоток українськомовної продукції?
Мар’яна Савка: Це непогана ідея. Ми обговорювали з політиками закон про національний культурний продукт, способи промоції книги і що доброго могла б зробити у цьому сенсі держава. Якби книгарні зобов’язували бодай 20 відсотків мати українськомовних книжок, було б набагато простіше просувати свій продукт на східні терени. Але зараз такого немає. Дуже часто власниками книжкових мереж і магазинів є російські бізнесмени. Це російський бізнес, якому зовсім не обов’язково думати про інтереси українських книговидавців.
ПРО: Чи існують зараз спеціальні пільги для дитячої книги?
Богдан Горбай: Спеціальних немає. Я тільки знаю, що організатори книжкових виставок, приміром, можуть надати дитячій книзі певні преференції. Але з боку держави дитяча книжка, як і доросла, має пільги як книжка українська - видана в Україні та українськомовна. До того ж, останні три роки дуже важко із бібліотечними закупівлями, які раніше допомагали і дітям, і видавництвам, тому що вони мали певне планове надходження за видані книжки. Зараз цього взагалі немає.
ПРО: ? Тобто бібліотеки взагалі не закуповують книжки?
Богдан Горбай: Ми самі шукаємо виходи на бібліотеки і фонди. Це буває вкрай рідко. Фонди дуже маленькі, та й то через три інстанції треба пройти. Раніше, ще у 2007 році, був певний план розвитку і бібліотеки мали кошти саме на закупівлю книжок, як художніх, так і наукових.
ПРО: Чи справді отримання санітарно-гігієнічних висновків, - а воно поширюється на кожну дитячу книгу, - фінансово й організаційно ослаблює дитячі видавництва?
Богдан Горбай: Санітарно-технічні висновки даються на продукт, коли він уже виданий. І ми змушені чекати з місяць (щоб отримати дозвіл на продаж книжки – ред.). Поки немає висновку, ми не можемо цього зробити. Європейська практика така: продукція береться просто з крамничної полиці, а експертиза робиться коштом експертного центру. Якщо виявлені певні порушення норм, встановлених законом, видавництво оплачує експертизу і сплачує штраф. А ми змушені видати, віддати на експертизу, чекати місяць, і тільки потім можемо продавати. У цьому проблема.
ПРО: Скільки назв книжок виходить у вашому видавництві на рік?
Мар’яна Савка: У нас є тенденція до нарощування книг. Від зовсім невеликої кількості - ми починали з 4 книг на рік - зараз уже понад 20. Наші наклади, у середньому, - це дві, три, п’ять тисяч. Пробували робити менші, але це не завжди спрацьовувало. Скажімо, ми видали книжку 16-річної авторки накладом тисяча примірників. Оцей тисячний тираж продався за два тижні і, відповідно, ми опинилися в ситуації, коли книжки немає, а її всі хочуть.
ПРО: А яка дитяча література зараз найкраще розходиться?
Богдан Горбай: Вочевидь, це книжечки для дітей молодшого шкільного віку, тому що саме в цьому віці діти починають формувати свою любов до читання і батьки хочуть, щоб вони розвивалися. Тому література для дітей до 4-го класу має найбільший попит. Крім того, ми не шкодуємо грошей на кольорові книжки для дітей до 6 років, тобто для дошкільнят. Ці книжки також добре розходяться. Тут дуже важливим є чинник ціни. Якщо книжка коштує за 50 гривень, то тато і мама вже думають, чи купувати її, і питання потрібності стає другорядним.
ПРО: Пані Мар’яно як головний редактор, через якого проходять рукописи, не боїтеся брати до друку книжки невідомих авторів? Багато видавництв тільки те й роблять, що перевидають класиків та іноземні новинки?
Мар’яна Савка: З одного боку, я розумію, що цей ризик доволі високий. З іншого боку, - є перспектива його розкрутити і зробити міцним, хорошим, актуальним автором. Ось так у нас сталося із Сергієм Гридіним, який навіть не має літературної освіти. Він видав першу книжку про такого собі комп’ютерного віруса Федька. Діти відразу захотіли другу книжку – він написав. Він розвивався як письменник дуже швидко, написав ще кілька повістей і кожна з них краща за попередню. Повіривши в автора, ми даємо йому шанс відбутися як дитячому письменнику. Це дуже важливо. Думаю, що кожне видавництво це усвідомлює.
Розмовляла Віра Бодак
Додав Sh.Ocean 14 грудня 2011
Про автора
Поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор «Видавництва Старого Лева». Народилася у містечку Копичинці Тернопільської області. У юності займалася співом і театром. 1995 р. у Львові закінчила університе
