Учасники

Автори / Василь Васильців / «Тепер я став музичним критиком»

Хто не знає славнозвісного львівського студента Василя Васильціва? І в Комерційній Академії навчається, і свої музичні платівки випускає,а останнім часом – в журналітику подався…

- Васю, чим наразі займаєшся?
- Тепер я став музичним критиком. Вважаю, шо критики не створюють нічого нового. Але я своїми думками допомогаю людям. Маю свою розгортку у журналі «Молоко». Редактор дає завдання - прослухати певну кількість муз. дисків, та зробити рецензію. От я і пишу, шо в диску є доброго. Найважче у цьому завданні прослухати тих 10 платівок, бо все як завжди: редактор в останній день скине, і напиши за пару днів…

- З редактором тобі не вигідно у дискусії вступати. А як з викладачами?
- Я думаю це, як мінімум – нерозумно. Якшо ти прийшов вчитися – то не треба сперечатися. Ти або приймаєш це, або ні. Ну якшо тобі дуже свербить сказати свою думку – то звичайно. Але завжди треба думати комплексно. По – перше, тримати себе в руках. Це здатність, яка завжди потрібна. Так само треба й емоції контролювати. Можна звичайно сперечатися, але на це йде час та сили. От я чемно вчуся, і минулої сесії майже все мав автоматом…

- О, то ти відмінник?
- Так, я муз. училище закінчив із червоним дипломом, та й зараз… Головне зрозуміти, як вчитися…

- А пари прогулюєш?
- Звичайно, всі ідуть – і я іду. Нашо мені пручатись, якшо наслідків серйозних і так не буде.
Деякі студенти пари прогулюють у їдальнях… Ні, я лише вдома. Та й їдальні не люблю зі школи: великі черги, і волосся повненької поварихи у зупі…(сміється). Насправді, обслуговування жахливе. Особливо з тими копійками. Дуже нервує. Чого я їх маю мати, то в продавців вони мусять бути. Я ж вчуся на маркетингу, а там покупця вчать прирівнювати до короля…А тут таке.
До речі, я вже не їм м’яса від 18 червня. Був на концерті Пола Маккартні в Києві. Дізнався, шо Пол Маккартні вегетаріанцем став, а потім прочитав, шо Леонардо да Вінчі теж вегетаріанцем був. Зрештою, добило відео про вбивство корів… У відмінників зазвичай списують… Та, зараз вже даю «катати». Колись ше морозився. А зараз і я в когось спишу) Та думаю, світ набагато швидше б розвивася, якби люди одне одному допомагали, а не змагалися. Бо все робиться з власних корисливих міркувань…
Чому обрав саме маркетинг?
- Він мені попередньо вже був трохи знайомий. Мій брат на ньому вчився…
- Якшо не помиляюся, він і викладає у Комерційній Академії?
- Так, брат мене навіть вчив минулого року. До речі, він кандидат економічних наук. Зараз захищає 2-гу дисертацію. Мій батько також економічними штуками займається.
- Штуками?)))
- Не люблю зарозумілих слів)))
Тобто, мені економічний напрямок був цікавий, і я вирішив, що буду поєдувати його з музикою… Знання, які отримую в Академії - застосовую у музиці. Тобто, основна мета маркетингу – пробити далі товар, який вже випущений. Тобто, писати пісні, які би потім «хавались»…

- Як ти поєднуєш музику та навчання?
- Музикою я займаюсь після пар. Але коли ідеї випливають в проміжках, тоді вжена диктофон записую, що в телефоні. Теперя пишу пісні інакше. Колисьписав на кількість, зараз - на якість.
Закінчую записувати пісні, які ввійдуть в мій 2-ий ліцензійний диск. Знайшов хорошого фотографа, який зробить мені фотографії для диску, а його дівчина– дизайн. Також я почав сам собі знімати кліпи на домашню камеру. Думаю, це буде цікавіше для людей. От зробив, наприклад, таким чином, кліп на пісню «Ланцюгова реакція» і «Василіса». Мій друг зняв на відео, а я монтую.

- Де вчився монтувати?
- Сам. У мене є відповідна програма. Змонтовані кліпи я зразу скидаю вконтакт. А там і коменти. Вони мені дуже допомагають у творчості.

- А зі школи єякісь спогади?
Запам’яталися уроки праці зі станками, коли ми випилювали ніжки для крісла, як лазили через подерту сітку, і – в продуктовий магазин за Олімпією, водою на розлив… Нещодавно був там – дірку залатали.

- Ага, діти вже не Олімпію попивають)))
- «Напіткі пакрєпчє, слава пакарочє…»(сміється).

- А шо, відповідає реальності… Для тебе важлива участь, чи результат?
- Для мене результат важливий, але буває, що як би ти не хотів, потрібний результат не виходить. Бо деяким людям дано від природи більше. Але треба просто докладати масу зусиль, а те шо вийде – не має значення.

- Як немає… Хіба не шкода своєї праці?
- Та ні, я знаю людей, які ставлять собі мету, а вона ніяк не виходить. Вони нервуються, переживають. А я йду в конкретному напрямку, і все, шо залежить від мене – роблю. Буває, шо деякі моменти вирішує удача. А в інших - має хтось допомогти. Комусь щастить - комусь ні. Але мені подобається пісні писати, деколи навіть виступати..

- Деколи? Ти що, зазвичай примусово виступаєш?
Нє… (попиває каву)… просто подобається співати, коли є якийсь зв'язок з людьми. От зі всіх моїх концертів мені найбільше запам’ятався в Кривій Липі. Там, по-перше, людей навалило багато, були і прикалісти, понад 70 %, але все одно – це приємне відчуття. Таке враження – стадіон… головне на сцені самому відриватися (сміється)…

Олександра Паняк, Stud-times

Додав Art-Vertep 21 листопада 2008

Про автора

Я, Василь Васильців, народився 26 червня 1987 року у Львові. Вчився в садку “Берізка”. Потім, у 1994 році – вступив у середню школу №70 м. Львова, 10-й клас якої я закінчив в 2003р.