Ой, забулась якою була тоді на Труханівім острові. Написала й казку про
вигадку - невигадану...Ось
Жив якось дружній Трудовий нарід на одному клаптику Землі, котрого віками вистачало усім. Й трудовим і не дуже. Заклопотані вічними справами й ділами – жили миряни досить успішно й заможисто. Од роботи ніколи не відставали руки Трудоголиків, що просто нудились, як без діла. Шукали собі заняття, скоріш би побачити результат.
А про відпочинок говорили трохи з осудом, не якість ми там, ледарчуки чи байдикуваті люде!
Та напала якось напасть на Трудоголичів не пропасниця, не гикавка, а гірше.
Кажуть, що навік пропав у них спокій та сон.
Був причасний до столь нежданного лиха, один язвительний противник дозвілля Горгон. Що наганяв роками смуток у трудові душі людян.
Раз він підкрався, здається у часи обіднього перепочинку до всякого, хто на ходу перепочивав, й хапнув, просто у торбинку у тих Трудових Голиків спокій та сон.
Чом не спохватились зразу, не признаваючись один одному в тім. Соромно ж сказати - зовсім не спати вночі! От і трудились вони до скону, майже не знаючи у днях перерви. Не спинялись навіть на корисне дозвілля. У бідних тих Трудоголиків часу не вистачало взагалі. Більш не тішило й горде захопленням трудом, бо інакшого ХОББІ
не помічали. А назватись Малими Хоббітами соромились. Наївні Трудолюди гадали, що опісля робочої зміни, спокій куплять на зароблені гроші. Цим і скориставсь той корисливий Горгон.
Плоди людської праці мало цікавили його. Жовчний до людей, Горгон задумав звести зі світу Трудоголичів. Приглядався й придивлявся, взяв і щось змінив у календарнім їх тижні. Відтоді час для них наче прискорився.
Став весь нарід заклопотанним, аж просто до судом. Не втямлять. Чому так. І сиділи, і лежали, а спати у досить зручних ліжках - не вдавалось. Скидались вже зморені Голики на справжніх Митарів. Але ще не впадали духом і покладались тільки на трудові успіхи.
І коли настав час виживати поодинці, всі Трудоголики втомлені зібрались на пораду. Сказали Всезнаючі їхні Мудреці, що мовляв десь у Братній Балці живе схожа Нація Дружніх, але не Голиків. А трохи ледаркуватих Трутичів!!!.
Зашуміли, загомоніли тоді Трудоголики, смішно нам з тими неробами водитись! Хіба
кажуть, встають вони зранку й справді вклоняються сонечку, землі та один одному без ліньок зовсім. Мають і свою принцесу Неділкову. Здатну якось зараджувати перевтомі.
Але де таких знайти, - думали, передумали. Й знову кинулись до невтомної роботи….
Бо на пошуки не мали часу, нікому було спитати про Нарід Ближній, і про його Принцесу, чомусь прозвану Неділковою. Може за ліньки та безділля. Десь жили нетрутові Братчики, уміючи вдало бавитись забавками всілякими. Справді дивина, що їх Неробоча Царична
жила серед Нецарського Народу як простолюдинка. Й Принцесною не називалась зовсім.
Бо захоплена сотнею різних справ, була ВСІМ і НІЧИМ водночас.
Призначена триматись золотої середини, між роботою й безділлям, справді Неділкова Принцеса ділилась з усіма душевним багажем. Вкрай переповнена радістю, кажуть дарувала злагоду та добро, ця цариця Неділкова.
Шанувались всі також у Єдиний День серед сідмиці тижня, що зовсім НЕДІЛиться і не множиться ніяк!
Змусивши краян шанувати себе у Неділеньку святую, присвячуваои неділю вони ХОБІ.
Тож таких можна сміливо було нарікти ХОББІТАМИ.
І не впадати вони до важкої праці, відпочиваючи дозвіллям корисним – наче подовжували власний час..

Нарешті змучені трудами Голики вирішили самотужки шукати Неділкову Принцесу. Може з ними теж поділиться уміннями ВСТРЯВАТИ У ЛЮБЕ СЕРЦЮ ДІЛО!
Хоч і не вірили декотрі, як звичайна Нероба Неробоча, таки здатна розколихати їх
гірку участь. У підказках пригадавши досвід Бджілок, роїлись у вуликах як Матрична Бджола безбілкова виводить виводок, таки згодились що має бути Неділкова Принцеса у неподалік сусіднього народу. Вдягнулися вони ошатно, аби сподобатись нетрудовим Трутичам, й вирушили дружньо.
За три моря ходили, за три гори – повернулись, а не маючи календарного відліку –
додому пішли іншою округою, шукаючи заробітків. Забувши куди ринулись, таки втрапили в кордони Держави Трутових Нероб.
Спитали декого там про Принцесу Неділкову, дивуючись як маленькі Трутолюди не марнуються у гарних хатках. Їм відповіли – кожен тут живе либонь за власним ХОББІ.
Справді наче коронований Принц чи Принцеса!
Й показавши на останню Хатинку, здається над кручею, жила ота НЕділкова. Де сама приймала невиліковних на Трудову Хворобу…
Подивувались Голичні, коли не застали її вдома. Прагнувши довіритись кожній прекрасній митті, схожа на Бджілку, пурхала над Землею ця одиночна Принцеса.
Розносяти свою НЕЛЕГКУ НАУКУ ЗМІСТОВНО ЛЕДАРКУВАТИ, кинула щось їм з висоти, пролітаючи над Трудоголичними. Думали що смакоту якусь медовую.
А почули вони звідкілясь клич запальний до танцю:
=БУДЬМО=БУДЬМО= БУДЬМО – ГЕЙ=
Не кожному з Трудоголиків дійшло, як же дозволити собі байдикувати. Проте зморені походами, дружньо кинулись вони викаблучувати гопака й кривий танок у парі.
На сміхоту вийшов подивакуватись і народ Трутній не ледачий зовсім.
А колись хворобливі Трудоголики так бавились, так бавились, й справді зазиваючи усіх.
Викарбувавши у танці останню взуванку, враз попадали спати просто на толоці...
Кажуть, соломки ніхто не стелив, але турботливо приніс туди ковдри й навіть новеньку одіж – шароварні штанці отим танцюристам!
Довгенько поспали Трудоголички, прокинувшись аж у Святую Неділеньку, самі собі подивувались і почудувались. Припали тоді поклоном до хитрого умислу Цариці Неділкової. Попросили милість зажити новим устроєм у краю Трутичнім.
Мовляв, не всякому до душі старий календарний відлік – коли за тиждень, минало четверо зразу. День наче без ночі, й ніч – без світлого дня
Ще керуючи десь насамоті той принизливо жовчний Горгон, аж бісився від люті.
Далече ж не міг надслати хвороби на Трудовую Націю. Тепер бо віддалені Трудоголички, мило засипали щодня після трудів, ввечері збираючись у шанобливі кола, викаблучувати гопака, або кривого танцю в парі…
Спитаєте, чи не скучали наші Трударники у краю майже райськім. Принцеса ж
Неділкова наділила їх крилатими можливостями смакувати життя.
Напевно ні. Бо привчені до незримого порядку, зранку всі поспішали вітати один одного, та сонячний світ кольоровими справами за милим серцю власним ХОБІ.