Учасники

Автори / Маріанна Кіяновська / Око, коли...

Кожне зусилля приходить двічі.

Ти вимірював порожнечу.
Знав, що там буде син.
Може, здогадувався
з приводу задовгого коридору -

з вікном, відкритим неначе віко,
каламутним всередині,
з застояною водою.

Що то?

Сльоза
перебігає
зморшкою.

Десантник
раптом падає,
провалюючись крізь профіль.


****

отрута у в’язниці
солодка й така
що пахне
димом і порохом

нікотин нікому не каже
справді нікому
про голод посеред ока
про світ попереду

цигарка це гра

коли приціловуєш
єдину розвагу
в неволі

є полум’я потім дим
подробиці попелу
дрібниці

ну добре
спробую припустити
що стін не три а чотири
нас двоє

наприкінці початку осені
немає війни

але дим пахне солодко
як там де вмирають


****

трохи любові на кінчиках пальців
на кінчику язика трохи любові
як вода просвітлена місяцем
тіло жінки глибоке і голубе

маєш її більше аніж повинен
видихаєш повітря
з життям
з легенями

майже поневіряєшся
майже блукаєш
у пошуках найостаннішого
зриваючи пізнаєш
вигризаєш слід

проходиш крізь неї дощенту
наче літера крізь вологий папір

на кінчиках пальців
на кінчику язика

солодке червоне солоне

щось


****

мистецтво народжувати
віддавати відтинаючи
перегризаючи пуповину

дев’ять місяців відколи ми разом
а вже народилося і вже плаче

мої груди більшають і болять

давніх віршів
глибоке молозиво

молоко
писаного
по білому

просто в небі
дорога щоб ти вертався

до нас


****

моя смерть
коли ти не підходиш до телефону
така ж як твоя через ту жінку
яка не подзвонила до вечора
а тоді наступного дня

мембрана впіймає подих
і передасть відчуття дотику
до голого серця

але ж ти не підходиш до телефону
коли починається відплив


****

а знаєш
є така страва холодна вода
це коли маєш спрагу або приреченість
випливаєш зі сну чи шукаєш для себе світу
мусиш прийняти її і визнати
її Бога живого
Бога живого
її


****

я майже не маю матері

десь давно удома
є жінка що мене народила
задалеко від себе

стояла і плакала наді мною
і так і тоді
не було колискової
хоч може була

а тепер у мене тільки

теплі й холодні вітри
над матеріями і матерями

міна імені

mala fama
mea culpa

чотири сторони світу
Голос, Логос, Ксенос, Авлос

і моя дитина
моя дивна донька
між сопілкою та чужиною
що розмовляє зі мною

впритул

телефонними гудками


****

оповім тобі казку
казку про дівчину з обручкою на лівій руці
яка ходила і часом плакала
але переважно просто ходила
дахами і віадуками
видихами
поверхнями гладкішими ніж долоня
рівними і конічними
мовлячи сонце

оповім тобі
аби ти її не скривдив

закопана ніби амфора
з фігуркою танцівниці

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Маріанна Кіяновська — поетеса, перекладач, критик і літературознавець, координатор Львівського осередку АУП. Народилася у місті Жовква Львівської області. 1997 року закінчила Львівський національний університет (українську філологію).