Автори / Марія Колесникова / Два сонети

ЗИМОВИЙ СОНЕТ


Земля — планета синіх океанів
Засмучена. Летить крізь пил зірок
Зима — це час надій і час обманів
Засни… І пригадай, що час — лише пісок….

Мені здається, що зима — це сповідь
Маленької і чистої душі
Моя ж душа зі мною не говорить
Мабуть, до неї треба підшукать ключі….

Розпачливо дивлюся я у небо
Рясними бризками зірок воно блищить
Рух крил — це зараз саме те, що треба
Рукою зможу я тоді спинити мить…

І я колись була не як сьогодні…
І зими тоді були не такі холодні…

(Головна ідей: прикольно, коли чотири рядки починаються з однієї букви!? Лютий 2004)

РАНКОВИЙ СОНЕТ


Моє життя — це ніч без сна
Це занепащенна весна
Вокзал і залізнична путь…
Мене зустрінуть? Ні, мабуть….

Ранковий поїзд швидко мчить
Душа збентежено мовчить
А за вікном — німе кіно
Яке набридло вже давно

Сердечко тихо кволить
А поїзд ритм повторить
Хіба живе надія
Коли розбита мрія?

Лиш ніч без сна — моє життя
Дорога — час для забуття…

(Головна ідея: набридло іздити додому Укрзалізницею. Купую собі гелікоптер. У кого є, дзвоніть: 80509498246. Особливо в цьому вірші приваблює рима «кіно-давно» і «надія-мрія», чи це тільки у мене такі нездорові асоціації? 13.05.2004)

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Маша Колесникова — дівчина із внутрішньою міфологією. Вона вміє будувати повітряні замки, придумувати для себе випробування, долати перешкоди, що їх насправді не існує, та ще й писати про це вірші.