Автори / Марія Колесникова / Немасштабні вірші
І вітер співав про кохання
В місті синього неба
Весна народилася знов…
…
Чоловік у халаті сказав,
Що для неї ця пісня — остання
Бо у неї був СНІД
І невдала трагічна любов…
(Головна ідея: Якась невесела у мене епітафія вийшла…Присвячується Чумі ХХ століття. Лютий 2004)
РОЗМОВА З ПОЧУТТЯМИПочуття мої, горем сплекані,
Відлітайте восени ви лелеками…
Ви летіть за синє море
Ген, за обрії,
Як не вернетесь ніколи,
Буду жити в спокої…
Почуття мої, горем споєні,
На душі кохання рани не загоєні…
Занесіть мою біду
У небесную блакить,
Може, хоч тоді забуду,
Защо серденько болить…
Почуття мої, з горем зв’язані,
Наче зорі з місяцем ви пов’язані…
Полетіть високо над землею
Заберіть тепло і біль з душі моєї
Хай побачать вони щастя, стрінуться з журбою
Може, знайдуть вони того, хто всьому виною…
(Головна ідея; «Хто не має серця, тому, хто ще має, просто так не зичить»… Присвячується А.К.
Зазирни мені в очі, чи бачиш
Хоч краплинку добра і тепла?
В ті холодні безсонні ночі
Проминула любові пора…
Прислухайся до серця, почуєш,
Як отрута по венам моїм шелестить, —
Це отрута любові твоєї
Важким молотом в пульсі моєму стучить…
Увійди в мою душу, пізнаєш,
Як ненависть замінює вбиту любов
І як сльози поволі згасають
Доки ти, мій коханий, не з’явишся знов…
(Головна ідея; Від ненависті до любові один крок і навпаки… Присвячується А.К. 1.03.2002)
ЛИСТ З ДНІПРОПЕТРОВСЬКАМаленька кімната: два ліжка й вікно
За склом — ворогуюче місто
Тут небо: брудне і сумне полотно
А зорі, як перли з намиста
За сірим туманом — широкий Дніпро
Тече, поспішає до моря
Сьогодні згадаю все те, що було
Згадаю! Така моя воля!
Був липень. Яскрава і світла пора
Синіло київське небо….
Я нитку любові для когось плела
Сама ж мала все, що треба
Я мала надію, що сили знайду
І долю для себе збудую
Як схочу, то проти всіх течій піду
І всі перепони зруйную
Та я помилилась і з домом простилась
Дорога далеко у даль повела
Вокзальні перони, я вам підкорилась
Я знаю, від вас порятунку нема…
Здається, життя — це безглузде кіно
Сценарій змінити запізно
Маленька кімната: два ліжка й вікно
За склом — ворогуюче місто…
(Головна ідея: я не люблю Дніпропетровськ! Фанатам і патріотам пісні «Днєпропєтровская братва» цей вірш краще не читати, а якщо вже прочитали, то забудьте… 31.03.2004)
ТИ — БЕЗБАРВНИЙМені так шкода, ти забув про серце
Що відчинила я для всіх вітрів…
Мені так шкода, ти забув про повінь
Моїх статевозрілих почуттів…
Мені так страшно, ти здавався іншим
Ти плакав, коли бачив сум в моїх очах…
Мені так страшно, ти був значно більшим
А зараз танеш наче сніг в горах
Мої слова, які б вони не були
Не відіб’ються в твоїм серці почуттям
Твої долоні вже давно забули,
Що означає: «доторкатися до ран»
Мені так сумно, доведеться вбити
Моє кохання з немовлям в руках
Мені так сумно, ти не кинеш пити
А я не зможу подолати страх…
(Головна ідея: я боюся п’яних і хронічних алкоголиків… Присвячується Л. К. Вересень 2005)
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Маша Колесникова — дівчина із внутрішньою міфологією. Вона вміє будувати повітряні замки, придумувати для себе випробування, долати перешкоди, що їх насправді не існує, та ще й писати про це вірші.
