Автори / Дмитро Лазуткін / Цикл «Любов. Бензин»

***

влітку чи взимку чи зараз – вночі
коли і кохання і розпач – оптом

хочеш кричати – краще – кричи
не відкладай це життя на потім

адже відсотки за компроміс
ніколи не підуть тобі у прибуток
і ранок стрибатиме з-під коліс
роздовбаних на бездоріжжі маршруток

і це міцне почуття вини –
вино з хлорованою водою…

моя ерекція – бог війни
не називайте її любов’ю –

любов це завжди останній шанс
завершити гідно чорну роботу…

знайдіть найкращого поміж нас
і вбийте лопатою цю сволоту

***

ти віриш - це небо -чорне
як тільки у ніч потрапиш...
ну добре - пограємо в порно
Ja-Ja! Dast ist fantastisch!

підлога - нормальне ложе
у мене чимало сюрпризів
я все зроблю
я все зможу
лише не вмикай телевізор

бо там - безнадійні шанси
і опади наче осади
там радять вчити албанську
аби не померти в косово

там вміло ламають ребра
герої і депутати
а я обираю тебе
посеред цієї кімнати

учора сьогодні завтра -
я все тобі пробачаю...
любов як ціна-на-нафту
стрибає і підлітає
туди де вже інші правила
де чути небесні хорали...
давай у ніжність пограємо
у порно ми вже пограли

***

любов що занепадає мов південні регіони з приходом осені
любов що теплиться у склянці допоки шумлять вітри -
одна й та сама любов
з випарами і з осадом
з усталеним вмістом спирту з жорсткими правилами гри

якщо відповідаєш за досліди а досвід помножує наслідки
то варто нарешті подивитися в очі правді -
любов що з`являлася коли ти блаженно дрімав на пасіці
нічим не ліпша за ту що звалила на третій мазді

у краще майбутнє - і похуй що птічку жалко
бо комусь силіконові груди а комусь силіконова графіка
пристрасть кажеш а я кажу що пристрасть мов бітономішалка
а от ковбасний цех - це вже порнографія

та одного разу зриваєшся - батьку- кричиш - що робити?!
на вулиці чернишевського такі питання доречні

як що робити? - вчасно поливати квіти
годувати кота інакше вони приречені

позбутися твоєї присутності
і ніхто вже тут не зарадить
але тривимірним небом у човнику хтось гребе
у стані захитаності розкоханості вічної зради -
це ти обираєш cмерть ?
це смерть обирає тебе

***

сподіваєшся буде що згадати

а тополиний пух пролітає повз місто
і працівники нічних магазинів
вішають таблички з запереченнями майбутнього
доки вагони метро не заведуть свою необтяжливу музику
складену з голосів і торохкотіння задля всього найкращого

любов не минає
минає не любов
а ефірний час
що спливає в очікуванні нової зміни
нової амбітної команди
інших голосів

квіти терпляче витримують випробування життям без води
ангели бронюють білети
у вагони другого класу
оптимальний як вони думають варіант
задля того аби дістатися мети
і надто не забруднитися

***

коли знемагає електрика
що тобі сниться вночі?

маленька риба
естонська фонетика
журавлині ключі

ти п"янка немов революція
відчуваєш ніби все-все

у русі ти у русі я
так підхоплює
так - несе

і між нами не відстані - паприка
яка з неба летить мов сльота

час від часу ти мов та африка
час від часу ти мов не та

знахабніло до неба тикаю
небо в хмарах як макраме
я хапаю тебе - я дихаю
якщо хочеш - хапай мене

***

кожна хвилина і кожна мить -
твоя солодка відповідальність
за те що боліло за те що болить
мов незворотність і неприкаяність

і ось коли зникає страх
зникають його навісні фантоми
колір затримується в очах
крапки перетворюються на коми

власне тоді приходить вона
та що встигла про все дізнатися
ковтаючи відчай з пляшки вина
вдихаючи запах нічної акації

і будить і будить – прокинься вже
обов’язково треба прокинутися
бо світ це куля а ти – мішень

мішень і куля колись зустрінуться

БЕНЗИН

коли врешті-решт наприкінці лютого
починає валити такий
вже майже неочікуваний сніг
що навіть руді собаки
з картонних коробок
виходять на дороги ошелешені цим атмосферним явищем

згадай –
мрії збувалися щоразу

мрії збувалися
як власне кажучи й було обіцяно …

адже зимове сонце
немов надкушений апельсин
і що б не вигадав батько – за все відповідатиме син
і кров
яка у тобі - густіша за воду
бо в кранах твоїх тече солодкий бензин
бензин дарує тобі свободу

бензин - потаємне бажання
бензин як єдиний сенс
бензин це твоє кохання бензин це твій секс

тому що все девальвується
і наче надрізи на шкірі
з’являються ангели в однокімнатній квартирі

й потреба усе розтлумачити зливається зі снігопадом
мов приміські катакомби
з новим ботанічним садом

бензин зігріває рани
і ми – як розтала волога
і кожен мов сам по собі
але попри все - не один…

життя триватиме чуєш триватиме так довго
допоки пульсують вени
допоки палає бензин

Додав Art-Vertep 31 березня 2008

Про автора

Поет, прозаїк, журналіст. Народився у 1978 році в Києві. Закінчив Національний технічний університет України («КПІ»). Автор книг: «Дахи» (2003, Гопак), «Солодощі для плазунів» (2005, Факт), «П