Автори / Дмитро Лазуткін / CUBA LIBRE

Дмитро Лазуткін відсвяткував своє 30-річчя на Кубі, проїхав близько 2 тисяч кілометрів автомобілем. Як наслідок - з'явилися ці вірші.

**
країна у якій всі танцюють - не спроможна
                                                      на відчай
і на будь-які пропозиції тут відповідають - так
бо на старому кадиллаку можна їздити вічно
тож навіщо в такому випадку новий кадиллак

і постійне завтра - «маньяна»
і прекрасний Че на портретах
і хмари котрі вперто оминають Гавану
все ніби доводить - життя це знайомі сюжети
які легко змиваються хвилями океану

тож пий свою колу з ромом - куди поспішати?
далі вже не втечеш
та й втеча - химера
коли світанки мов допінг а жінки як цитати ...
гуантанамера
               чіка
                 гуантанамера

**
запах неба і колір вітру -
тут збреше будь-яка фотографія...
і тільки ром ідеально витриманий
міцний мов західна демократія...

купуючи кокс за ціною кокосу
кокоси ж збираючи з пальм камінням
я уявляв як дивилися б косо
мої земляки й почувався винним

вони ж бо так чітко все усвідомлюють :
фінансову кризу котра - всесвітня
бійки в парламенті лажу з законами
хеллоуїн зранку першого квітня

і ніби у мене лише все просто
і вітер погойдує пружні стебла
тому що свобода це завжди острів...
мохіто - холодний
а море - тепле

**
сальса ніби вічне літо
тішся серденько моє
а боніта є боніта
добре що боніта є

її стегна ніби хвилі.

як тримає це земля?

два дайкірі дві текіли
ще мохіто ще дайкірі...
рому! водкі! знов текіли!!!

плач печінонько моя


**
вона зачісується і каже - тут всі ковбоями
почуваються
і зависають п‘ючи над прірвою...
і зазвичай
такі як Че гинуть героями
а такі як Фідель правлять країною

і коли кожна лярва хоче тебе наїбати
і коли кожен френд розраховує на твої статки
краще спокійно жити ніж радісно помирати
коротше плати податки і не тринди - плати податки

бо форми жінок - до певного часу звабні
але не варто говорити з ними про переваги вірності
та серце Іісуса яке недооцінюють православні
наполягає на справедливості

та і я не знаю дороги але їм взагалі
            все  - похуй
і життя вигинається з майстерністю кобри
і любов таки пробачає раптові похибки
і всюди добре
            тому що
                       усюди добре

**

слово «ембарго» - дуже погане
через ембарго ми всі бідні
це тобі скаже кожен кубано
включаючи неповнолітніх

тож нехай та америка йде подалі
ситій свині персональне корито

якщо для когось
джордж буш - генацвалє
для інших він геноцидіо

власне про це написано всюди
а не лише в офіційній пресі...
та доки танцюємо - ми - люди
стверджує чіка за десять песо

і ціну збільшують її рухи
і власне що вже ти тут зарадиш
лише усміхнешся -
          коли здійнявши руки
вона крикне зранку -
                   privet tovarish!

**

Че Гевара з бейсбольною бітою
Че Гевара з вогнем в очах...
А чого ще очікувати відїжджаючи в Санта-Клару?
Історія революції записана на полях,
записана між рядків.
Ми любимо Че Гевару! -

кажуть вони і сподіваються звідси подалі
звалити куди-небудь, за Мексиканську затоку.
Тому що ідеологія і економіка - дві сторони однієї медалі,
де велич республіки - з одного, а ніщотність - з іншого боку.

Отже, бався скільки завгодно своєю романтикою,
розмовляй скільки хочеш зі своїми мертвими рибами.
Доки білі хмари збираються собі над Атлантикою,
доки жовте сонце палає собі над Карибами.

Додав Art-Vertep 30 листопада 2008

Про автора

Поет, прозаїк, журналіст. Народився у 1978 році в Києві. Закінчив Національний технічний університет України («КПІ»). Автор книг: «Дахи» (2003, Гопак), «Солодощі для плазунів» (2005, Факт), «П