Автори / Ольга Фролова / Поезії
Як важко дихає стіна...
Я падаю обличчям в крейду.
Я падаю навзнак душею.
Я падаю... я знаю... я...
Не підганяй – я ж босоніж!..
Не зводь, бо зійде з першим снігом....
Не зводь на ноги свою примху...
Не зводь мене... не зводь... облиш...
***
Буває, іду й приверзеться,
Що вдома чекає мама –
І випурхне, понесеться
Умить земля під ногами...
Ввірвуся до хати просто
Пожбуривши в’язку з ключами,
Наткнусь на вчорашній
немитий посуд...
Й заллюся гіркими сльозами.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
До ваших послуг – Оля Фролова, студентка аж 1-го курсу журналістики в ДНУ. Новелка, яку я сюди надіслала спочатку, та пара-трійка віршиків були скреативлені мною ще в роки голожо (закреслено) босоногого 13-ліття.
От скажи чому деякі творчі люди трохи зухвалі і зверхні?Здавалося б, наче й розплющені очі у них і душа...душа?!страждає???навряд. Дивним чином одна грань не дає побачити іншу...Але якщо тобі відкриється уся краса знай, що побачиш і потворність. Красиво пишеш, але зухвало