Автори / Ольга Куришко / Розмова над прірвою
Одного разу, закривши очі, можна відчути себе кимсь іншим.
Одного разу можна про все забути. І просто піти туди, де можна вільно дихати, де ніхто на спитає чому ти вибираєш таке життя.
Безліч питань, безліч звуків, кольорів, пахощів та почуттів є у світі. Але іноді так важко буває повірити у те, що щось можна змінити.
Подивись мені в очі ! Що ти там бачиш ? Втому, байдужість, злість ? Ні ? Тоді що ? Смуток ? Це цікаво.
Чому ти тут сидиш ? Ти гадаєш, що щось зміниться, коли ти це зробиш? Так, небо прекрасне і спокійне. Я також люблю дивитися у небо.
Сидіти і нічого не чекати. Я знаю, як це. Я ще знаю, що її врятую. Навіщо ? Щоб вона повірила у диво. Він зараз прийде і врятує її, бо я нашепотіла йому, і тепер тривога поселилася у його серці.
Вона буде щасливою. А мені вже час йти. Мене чекають. Бо ім’я моє — Надія.
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Биография Предисловие (не обязательно) В сердце каждого человека есть дверь, в которую он не пускает даже дневной свет. Заходит он туда поспехом, чтобы тайна не ускользнула из темноты. А эта тайна есть в сердце каждого.
