Автори / Варвара Черезова / Ранок
Жевріючим світанком б’ється ніч…
Заплуталась в скуйовдженій хмарині.
І свій останній, передсмертний клич
в глибоке небо жайворонком кине…
Заплаканих небес погаслі зорі
закрили очі, сплять рожевим сном,
їм вітерець шепоче колискові.
Веселка простягається вінком.
Уже не б’ється, стихла, відцвіла
заграва пишна кров’ю і росою
трава накрилась нібито сльозою -
так плаче день. Так часом плачу я…
Про автора
Ще надто юна, як на те, щоб писати автобіографію. Бо що то за автобіографія була б, якби вона містила у собі лиш кілька рядочків? Навчаюсь на факультеті, що ніякого відношення до поезії не має.
