Автори / Варвара Черезова / ...
Одним теплом ми грілися колись,
один рушник нам пов’язав зап’ястя,
але нажаль, а втім, мабуть на щастя
дороги наші згодом розійшлись.
Так рвався грім, мов кашель із грудей
і падав дощ, як грона винограду.
В тобі знайшла одну єдину ваду:
ти був глухий і черствий до людей.
То ж відпусти, коханий, не тримай,
бо клітка золота - мов гільйотина,
я – пристрасті осінньої дитина,
з вогнем у серці... Вибач, прощавай...
Про автора
Ще надто юна, як на те, щоб писати автобіографію. Бо що то за автобіографія була б, якби вона містила у собі лиш кілька рядочків? Навчаюсь на факультеті, що ніякого відношення до поезії не має.
