Автори / Варвара Черезова / Роберту Планту
Ти кохав лиш її - свою Музу: найкращу, єдину.
Ти білявий юнак… Повен сили, натхнення і мрій.
Вірним був тільки їй, хоча ліжко не знало спочину
від твоїх шанувальниць, гламурних панянок, повій…
Стільки років пройшло… Кучеряве волосся сивіє.
Тільки ти – все ще ти! І у серці вирує вогонь!
Поряд Муза – це значить, що все ще збуваються мрії.
І ти грієш гітару теплом постарілих долонь.
І порветься струна… Біс із нею, нехай собі рветься.
Ти стоїш серед сцени… У сяйві увесь, мов святий.
Зрозуміє лиш той, хто пропустить цю пісню крізь серце,
а засудить лиш той, хто до музики серцем глухий.
Додав Черезова Варвара у середу о 12:37
Про автора
Ще надто юна, як на те, щоб писати автобіографію. Бо що то за автобіографія була б, якби вона містила у собі лиш кілька рядочків? Навчаюсь на факультеті, що ніякого відношення до поезії не має.
