Незвичне для українсього вуха слово «Інкунабула» давно на слуху. Так, як важко здогадатися, що ж значить це химерне слово, так само непросто охарактеризувати стиль команди. Звук важких агресивних гітар перегукується з мелодійною вокальною лінією та скрімами, де-не-де народний колорит підсилює сопілка, барабани створюють надійний каркас для цієї мішанки, а бас окрім ритмічної функції вистрілює несамовитим соло.
Сьогодні Інкунабула – це троє однодумців, кожен з яких грає свою незамінну роль в колективі. Так було з самого початку, так є і досі, і музиканти не бачать свій гурт в іншому складі. Юрко співає, грає на басу й сопілці та займається розвитком групи. Макс підспівує, грає на гітарі та творить унікальне звучання Інкунабули. Роман є ритмом команди як в прямому сенсі, як ударник, і в переносному – задаючи темп життя Інкунабули.
Хлопці вважають, що тріо - це мінімальний і самодостатній камерний склад, в якому рідко трапляються непорозуміння та сварки. Це дозволяє максимально зосередитись на творчому процесі. При чому, живі виступи Інкунабули від цього не втрачають, а радше, навпаки – енергетична складова грає ключову роль під час концертів.
І нехай географічно учасники Інкунабули розкинуті по різних містах, все ж вони збираються разом якомога частіше: хай це концерт, запис, чи просто репетиція. Інакшого способу життя вони просто не уявляють.
За своє недовге існування гурт взяв участь у фестивалях: