Автори / Оксана Лущевська / adagio: "Лейттема Штефі Гайер "

Скрипи дерев,

як скрипи порваних смичків;

ніжні зап'ястя - пагони вічнозелені.

Юна скрипалько, Ви граєте пісню вітрів,

в сукні із попелу,

як же Ви схожі на мене!

З каменю тесані кучері золоті

густо втонули у листі кирпатих кленів,

погляд погас, мов вуглик в безглузді дощів

скрипи смичків -

пагони вічнозелені!

Юна скрипалько,

так мовчки падають дні

в музику снів віртуозних... дедалі-дедалі

скрипи смичків,

як скрипи старезних дерев,

скрипи кохання,

скрипи моєї печалі!

Хмари, вслухаючись в музику,

йдуть повз ріллю,

де стоїте Ви,

й схиляються, як новобранці.

Вічнозелена скрипалько,

скрипи дерев,

скрипи смичків -

мов посивілі коханці!

Їм цілувати ноти на Ваших руках

лінію долі, що схожа на листя зелене.

Юна скрипалько,

пагони Ваших смичків

вже проросли музикою крізь мене!

Додав roksi82 18 грудня 2007

Про автора

Закінчила Уманський педагогічний університет ім. Павла Тичини, філологічне відділення. Дякуючи своїм вчителям-професорам, розпочала писати поезію. Поезія для мене - втеча від буденності і глибокий світ думок-образів.