Автори / Оксана Лущевська / adagio: "Лейттема Штефі Гайер "
Скрипи дерев,
як скрипи порваних смичків;
ніжні зап'ястя - пагони вічнозелені.
Юна скрипалько, Ви граєте пісню вітрів,
в сукні із попелу,
як же Ви схожі на мене!
З каменю тесані кучері золоті
густо втонули у листі кирпатих кленів,
погляд погас, мов вуглик в безглузді дощів
скрипи смичків -
пагони вічнозелені!
Юна скрипалько,
так мовчки падають дні
в музику снів віртуозних... дедалі-дедалі
скрипи смичків,
як скрипи старезних дерев,
скрипи кохання,
скрипи моєї печалі!
Хмари, вслухаючись в музику,
йдуть повз ріллю,
де стоїте Ви,
й схиляються, як новобранці.
Вічнозелена скрипалько,
скрипи дерев,
скрипи смичків -
мов посивілі коханці!
Їм цілувати ноти на Ваших руках
лінію долі, що схожа на листя зелене.
Юна скрипалько,
пагони Ваших смичків
вже проросли музикою крізь мене!
Додав roksi82 у вівторок о 03:55
Про автора
Закінчила Уманський педагогічний університет ім. Павла Тичини, філологічне відділення. Дякуючи своїм вчителям-професорам, розпочала писати поезію. Поезія для мене - втеча від буденності і глибокий світ думок-образів.
