Автори / Оксана Лущевська / Синдром зради (інертне божевілля)
...Тримай свою зграю церберів на ланцюгах масивних,
з їх пащ надто експресивно зривається лютий жах,
немов керинейська лань - втікаю зацькованим звірем
із пастки своєї довіри по стежці, як по ножах.
...Болить, стискається серце, гудуть поранені ноги,
а стімфалійські птахи аж точать свої пазурі;
земля розбивається вдрізки - зжахається моє серце,
не витримає і лусне до сходу нічної зорі.
...Спускай свою зграю цереберів нехай же гризуть без сумніву,
отам упаду, в траву густу, край витоків річки Істр -
нічого нехай не залишеться, крім вірності у очах моїх,
крім почуття, що жевріє у водах, від божих іскр.
...Стою зацькованим звірем, вже бігти не можу - несила!
Чому ж ти тримаєш церберів? Не думай! Поволі спускай...
Нарешті, нарешті птахою, крилатою світлою птахою
серце до неба вирветься...хоч серце моє піймай!
Спускай свою зграю церберів! Похмурий стоїш - вагаєшся...
Спускай! Я тобі наказую! Молю тебе, прошу - спускай...
Надії немає, бачиш вже?
Спускай...лиш...поволі...церберів...
спуск...своїх лютих церберів...чек...
свої лютих церберів...
чек...зачекай-зачекай!..
...своїх лютих церберів...
... за - че - ка - а - а - й ...
Додав roksi82 у вівторок о 04:02
Про автора
Закінчила Уманський педагогічний університет ім. Павла Тичини, філологічне відділення. Дякуючи своїм вчителям-професорам, розпочала писати поезію. Поезія для мене - втеча від буденності і глибокий світ думок-образів.
