Автори / Ольга Бешлега / Жінка

– Хіба не бачиш її погляд – упевнений, зеленоокий?

Квітнева квітка розцвіла, облиш, не руш цей спокій.

В її душі сурмить вогонь – покинь його долати.

Її потрібно берегти, леліяти, плекати.

Їй так потрібен тихий сміх, голублення й опіка,

Зітри цей номер, все дарма, вона вже з чоловіком.

Хіба не бачиш? Що ж мовчиш? Хіба так мало статись?

Ти не здолав, а він впустив, чому б з ним не зостатись?

Зазеленіли очі зеленішим. І вся постава, і хода

Тепер говорять: «Я зігріта», тепер голосять: «Не одна».

Облиш її, не руш цей спокій, тепер ця жінка проросла...

– Так, ти правий, друзяко, – Жінка. Тоді ще дівчиням була.

Додав Kamysha 13 березня 2008

Про автора

Потрібно з чогось починати, чи не так? Мрію створити якісну, класну прозу, роблю перші кроки. Хочу запропонувати вашій увазі кілька поезій, поміж ними верлібри та традиційні. Люблю, щоб твори були живими, промовляли до тебе, щоб не доводилося тягти їх за