Учасники

Автори / Євгеній Лущиков / ЩОЙНОЗРУЙНОВАНАНОВОБУДОВА (2006)

* * *

я хочу щоб мене

всмоктало у брудну каналізацію

там на багато природніше

там весь бруд що має

бути тут

він тут але у збочених душах

я на жаль Великий

для раковини і труби під нею

тому доводиться корпатись

у запльованій калюжі

там теж вистачає збочених душ.

* * *

* * *

я осідлав свого велосипеда

південний вітер бив у спину

тонкий вітер ніс запах каменю

і запах такий як у душі

кам’яний пил такий як у душі

усе камінь

назад я їхав вітер був північний

* * *

Людина Без Серця

я розрізав собі

груди

вийняв рожевуватий

мішечок

і розірвав його

там сніг

холодний

і не розтає

я його викинув

іду по дорозі

усе все одно

не маю болю сліз

ігнорую сонце

природу

тебе зустрів

і плюнув тобі під ноги

«а ти хто?»

«людина»

«а я вже напевно ні»

* * *

* * *

Синій ледь прозорий туман

Теплий і ясний

Жовтий потік незрозумілості

Між нами

Чотири стіни і повітря достатньо

Щоб вмерти

Жити для когось щоб швидше

Забути когось

Жити

Щось таке приємне лине знадвору

Рожеве

Сонце синь і блідніть

Важкість і відчайдушність

Видих

Політ падіння

Буде біль буде біль

Колись

Солодкий подих південного повітря

Сум за кимось

Хитка земля й каміння

Білої черні

Стрибок у смерть

Живої людини нашого часу

Плач кам’ного серця

Перед добрими очима злісної байдужості

End.

* * *

* * *

Страшно дивитись на церкву вночі,

Якщо раніше ти її ніколи не бачив.

Страшно дихати тьмою червоного ранку,

Якого ти навіть не чекав...

Легко розбити скло на серці

Іншого непотрібного створіння –

Легко та страшно.

Приємно пірнати у білу синь

Яскравого неба влітку.

Приємно думати під непомітною

Тінню великих дерев.

Огидно кидати розпач у думки

Іншого непотрібного створіння –

Чудово і огидно.

Таємниче слухати шорохи ночі,

Коли ти лежиш вдень у своїй кімнаті.

Таємниче відчувати потяг

Позаду своїх думок.

Загадково думати, що...

Та взагалі думати – це

Загадково та так відкрито.

Природньо існувати серед людей,

Але з часом набридає це заняття .

Природньо дарувати посмішки людям,

Коли ти цього не хочеш.

Так потрібно робити, якщо не важко:

Та я лінуюсь –

Природньо і сковано.

Легко бігати по колу позаду всіх,

Коли твоїх поразок не помічають.

Легко набриднути собі,

Відігнати себе від себе.

Важко думати, що ти вже не...

Та так, напевно, і потрібно

– важко і легко

* * *

* * *

Уласові Довбенку

Письмо нікому не потрібне

Зелена книга

Гордості немає

Марні принципи ідеї

Горе і біда

(сім'я)

Невдала думка

Поганий вчинок

(мав би бути мій)

Ви виграли у мене перегони.

* * *

* * *

Ми троє йшли

Вони ішли по стежці

Я йшов по снігу

Куди ми йшли

А хто вони?

Не лізло в голову мені

Сніг залазив у черевики

Було приємно

Вони і далі йшли по стежці

І хіба вони могли зрозуміти

Що таке життя?

Ми троє йшли

Вони щось розмовляли

Я слухав до машин

Куди ми йшли

А хто вони?

Не лізло в голову мені

Голова набилася звуками

Це була музика

Вони далі розмовляли

І хіба вони могли зрозуміти

Що таке життя?

Ми троє йшли

Вони ішли а я летів

Я з вітром подружився

Куди вони пішли?

А хто вони?

Не лізло в голову мені

Голову навіяв вітер

Це було чудово

Сморід знову був повсюди

Вони так і не зрозуміли…

* * *

* * *

ловлю нервово махаючи руками ніч

чернь непроглядної темноти втікає

крізь ранок із новим сонцем

нічого страшного:

я ж то знаю шо ніч повернеться

вимахуючи новою сукнею

тому лаштую пастки.

жаль що любов має червоний колір

не чорний

сука хутчіша за ніч.

* * *

* * *

ми за одним столом

у нас дві тарілки

такі як я люблю

великі і просторі

ми мали на них пісну картоплю

і купу приправ

і кетчуп

перець індійський

перець горошком

перець мелений

авокадо

кмін

я мав навіть корицю і ваніль

але

моя картопля смак

мала штучний

мівіни

а

твоя пахла життям?

Тому я й застрелився?

* * *

* * *

чиїсь руки вхопили мої ноги

не просто так

вони викручують мої ноги

ноги болять

я зціпив зуби і мовчу

чиї це блядь руки?

чиїсь мокрі руки тягнуть

тягнуть мене у воду

в солону воду

місяць на тій воді синій

я вже не маю сили опиратись

чиїсь руки тягнуть мене

до старої шибениці

шнурок порвався

але блядські руки не милують

ну і нехай

чиїсь руки заливають біль у серце

мені

тече біль розжареним залізом

здається я впізнав ці руки

я ж бо їх люблю.

* * *

Я Не П'яний

духота

холод по тілу

ніч чи вона тільки наступає

білль

голова крутиться

ломить ноги

я маю страх

боюся закривати очі

закриваю –

щось (дерев'яне)

пливе

пливе у повітрі

б'є боком по обличчю

злітає

обертається

воно – куля

ні – ромб

ні – піраміда

чорне

зникло (дивно?)

щось нове літає

важко дихати

спалахи

жовті

сині

червоні

очі болять

піт

вода?

фігури пред очима

жирні

гидкі

філігранні

тонкі

Адаптація?

0

я – чужак

ріка

водопад людей

голови руки ноги очі очі очі очі

очі

трупи?

коридор

я намагаюся не дихати

плаваю ногами в повітрі

скидаю штани

ноги впали на землю

а я?

* * *

* * *

я замкнувся в туалеті

я знов керуюсь світлим почуттям

і страхом охоловши в миснику

кохаю кохаю мовчу виривається:«блядь»

і тиша знову западає вічність

час

секунд потік

та в мене ж тіло є прекрасне

а в туалеті страшно ні?

тоді я закриваю рота

і згадую лише як гарно пахне сіно

і знову «блядь» злітає з уст

і уявляю на стіні картину

яку художниця малює верх ногами

чудово гарно пролітає десь в мені

а поряд:«блядь»

вона намалювала

і корабель поплив по хвилям

«блядь» забула доточить вітрила

І знову весла треба витягати

Гребти вперед і прокидатись

Мовчати і головне не слухати…

…блядь.

* * *

Відкинуте У Бік

іде іти іду

ходім

і в серці:

біль – щось рожеве ніжне

ніжність білизна

тепло-холод і

тепло сніг кров

венозна артеріальна

глина кисень СО2

радість байдужість

біль інша вже

слабість сила і

сила слабкості

слабкість ніг і рук

гармидер.

* * *

Депресія

промокло все

і листя обліта

і виліпив і склеїв

із листя серце

жовте і хрупке

жовте сумне із сумом

розлукою

те серце в грудях

не ховав

депресія

агресія

і

спокій

чимдуж біжу кульгаючи

бо страх

і давить в голову

не біль

щось схоже

але не біль то

шось вигадую

депресія

агресія

і

спокій

пригнічення закриває

очі пусті-пусті

і

б'юся головою об асфальт

вологий

сліди

сліди

і

знов депресія

зникає спокій

і

я вдягаю капці

і

бачу

посмішку

і

закриваю очі

щоб забути все

і

лиш згадати через тиждень

…я впадаю в спокій.

* * *

* * *

пахучим листям обмотую обличчя

вдягаюсь тепло

взуваю гумові кеди

вимикаю світло

відчиняю вікно

затуляю штори

вмикаю музику і ставлю Repeat All

викидаю телефон

б'ю себе по голові (вибиваю пам'ять)

так я створюю ідеальний світ.

* * *

Radiohead

я щойно з музикою був

один на один

вона зваблива сексуальна

вона мене домагалася

ми мали акт статевий

секс у нас був

тривалий і довгий

насолода

вона мене ґвалтувала

оргазм мене

переповняв

в середині щось бігало в мені

як навесні струмки живі

…в кімнаті темрява

і музика мене ґвалтує

але ні я сам віддався.

…я за безпечний секс

із якісним партнером.

* * *

* * *

я люблю рожевий колір?

мабуть так

рожевий лагідний колір

той що був на нігтях

лагідних пальців

рожевий колір

це він подобається мені

рожева хустинка

на твоїй голові

я люблю тебе рожевий кольоре…

…найбільш за те

що ти добрий

мабуть ти пацифіст

ти мене зрозумів

і більше не нагадуєш кров.

* * *

* * *

пострибати на матраці

будь ласка

в мене болять ноги

побігати по полю

будь ласка

мені вистачає музики в душі

відімкнути кватирку

будь ласка

в мене достатньо свіжих думок

походити під дощем

будь ласка

я за…

* * *

* * *

калюжі-дзеркала

дзеркала не вміють брехати

брехня часто тоне в калюжах

із брудом

на дні

а потім встає.

дурня якась.

* * *

* * *

холодна жаба хоче бути птахом

на дереві вона сидить

але не птах ця жаба

бо пригнути в повітря страх бере

та жаба жде чогось чекає

«напевно низька гілка ця»

і лізе вгору до верха

вилазить

ловить вітер

найвища гілка

жаба – птах?

і жаба ногу підняла в повітря

і вже летить униз

хапається за листя і гілля

але гілля сухе

і листя у руках лишається

і вже земля стрічає жабу

а птах лишився в мріях і душі

холодна жаба геть похолодніла

* * *

Сугестія (1)

ось так як зараз палять дрова люди

палили й тисячі століть тому

палало і палає пекло так

бруківка швидко ізшліфується

і проросте трава в асфальті

затопчеться й помре

рости дерева будуть ввись

сміятися ми будемо із них

а там дерева нас не чують

шматками небо буде падати на землю

і все довкола синім буде

лише дерева у вогні горіть не перестануть

залізо з неба вчорашнього

потемніє

і ржа покриє усе небо

сугестія окутує душу.

* * *

Рідне Стерво

непосидюче й грайливе

живе

лазить по стінам в душі

ріже нігтями груди

стерво

стерво

стерво

влазить в голову

перевертає усе

весь порядок

усю бібліотеку

воно біситься і бісить

стерво

стерво

стерво

диктує мені переконливо

б'є мене із середини

мене

ранить без жалості

стерво

стерво

стерво

гермофредит із фарбованим

сивим волоссям

наге і нагле.

ріднестерво.

* * *

Інвізібл Мен

Обмазаний і глині

В пилюці брудний весь

обвалений. Чоловіче хто

ти?

Твої ноги босі брудні

а ти сам боягуз. Вічно

закоханий хто ти

чоловіче?

Нервовий весь біль у

тобі. Ти мовчиш

чоловіче.

Мовчи чоловіче з уяви.

* * *

день тихий і ніжний

я тиха розмова в темноті

і небо світле

і хмар нема щоб політать

без хмар немає з ким зіткнутись

без хмар упасти неможливо

з хмар на землю

крізь небо розкидаю погляди

а землю дзеркалом вкриваю

спів тече рікою

ізвідтивнікуди

на простирадлі

чорні квіти

на квітах бачу я росу

роса блищить це жах

роса із каменю

і квіти хиляться донизу.

* * *

* * *

відлупцьоване почуття біжить

і фарбою білого кольору

розписує огорожі народною творчістю

відлупцьована гордість плететься

і фарбою білого кольору

замальовує народну творчість

ображена огорожа плаче

не фарбою і не білого кольору

а простими слізьми.

* * *

Відчай

збиратиму жир із масного волосся

у склянку брудну

і питиму сік томатний з капусти

чи просто гидкий

битиму глину руками чужими

дивитимусь в дзеркало в бік його темний

і їстиму кисень з азотом ночами

дивитимусь

мовчатиму і буду

потім сцяти через вікно на стелю

і дихатиму і буду

і все.

* * *

Як Пахне Волосся

(поема дивна)

Пекарня пахне не так як пісок із хлібом

Черствим хлібом

Білим хлібом

Чорним хлібом

І батоном

Вода дощу пахне не так як із калюжі

Вона пахне

Вона ніби жива

Вона ніби живе

Сніг не пахне і холодний не такий як пісок

Пісок смердить

Пісок лізе в очі

І розсипається

Фарба збиває з ніг кидаючи на підлогу

Або вкладаючи на м'яку перину

Але правди в ній немає в будь-якому разі

Колір задрипаного совєтського тролейбуса

Живе своїм життям

Дружить з асфальтом

Не знаючи духів

Сидить в депо і свариться з голубами

Піт фарфорової балерини

Пил на ногах її партнера

Їх сміх

І легкий ляскіт босих ніг.

* * *

Я хочу поспати під сонцем

Невже вмерло розжарене сонце? Я збився зі свого рахунку скільки днів я вже не дивлюся в небо, бо на землі не бачу тіні.

Брудний сніг на даху повертає зиму мені. Непотрібна, холодна зима. Я бажаю весну забуту чи, може, просто відкладену?

Знову дурні думки самі собою вкладаються в порожню шухляду голови, шухляду, з якої щодень Хтось краде думки, ніби позичає, та мені не шкода, прошу – беріть!

Намочив ноги в брудній калюжній воді і горло знову починає боліти. Крах! Крах моїм планам оголеним поспати під сонцем.

Ці тонкі, покручені життям гілки затуляють вид із вікна, хоча – нехай, я не хочу дивитись на лайно і сміття.

Проте віра ще є, залишається.

І я вірю, що світло проб'ється на землю і я зможу голим поспати під сонцем.

Зґвалтоване небо

(про проблеми екологічні і життєві)

Новий ранок, а здається, що старий. Сонце – те саме, що й вчора на заході, а небо інше – зґвалтоване!

Сонячне проміння легко ріже озон і нормальне повітря. Небо запливає

ненависними хмарками, з яких капає бридота, намагаючись нагло забруднити висохлу від холодних променів землю.

Надія дивиться в небо. Довго. Але швидко стає мрією.

ОК!

- Небо, і тобі не соромно? Тебе ґвалтують кожен божий день; і ти терпиш? Ти надзвичайно, з такою легкістю, розставляєш ноги…Я дивую тобі дивом дивним наче дивакові. Звернись до міліції. Чи ти, може, ше одна сука?

Небо, прощай. Я в тобі з радістю розчарований. Ти – шльондра. А міліція, можливо, і допомогла б…

Я спалюю небо. Я – інквізитор.

Мій друг четвероногий

Давня мрія мати друга стає реальністю. Всі гроші, назбирані і зекономлені мною, - в кишені і надійно прикриті моєю рукою. Я йду на ринок вибирати друга. Чому всі друзі такі дорогі? Ні, ось я знайшов собі найкращого (мабуть, бо найдешевший) друга. Кудлатий песик кишенькового розміру, може, він ще підросте?...добре, ще лишилися гроші на харчі для мого друга.

Всім чомусь смішно – шо я, такий високий, ношуся з кишеньковим псом, ну і що з того, що ви маєте великих і кудлатих, які тягають вас на повідку, на яких ви витрачаєте більше грошей ніж я на себе… ну той що!? Проте, я маю друга, малого, зате вірного.

Так… тепер я знаю, чому він був такий дешевий, бо він якийсь хворий, невже ж здоровий так швидко перестане дихати? О мій любий друже! Ти перестав дихати і так класно виляти своїм хвостиком, та ти лишаєшся зі мною.

Фу, мій малий друже, ти чомусь смердиш і чомусь линяєш прямо зі шкірою, друже мій. Я ж не хочу вірити, що ти помреш, правда ж будеш жити? Так і ти, певне, з почуття якоїсь відповідальності незворушно супроводжуватимеш мене в мандрах до мого кінця і, повір мені, ті мандри стануть для тебе великою і корисною розвагою.

Про очі

Очі – це цінний дар, який боляче втрачати, ше і дуже страшно (навіть думати про це). І, напевне, дуже радісно його отримувати тим, хто його не має або ж просто віддав-позичив комусь.

А що робити з очима закоханих людей? Це ж жахлива зброя для них самих.

(Хто цього не пережив, не зрозуміє)

Ця зброя – як ота бомба, здається нейтронна, що вбиває все живе, лишаючи будівлі і т.д.і т.п. Так очі знищують мозок (він всихається), вбиває серце суїцидом (воно ослаблене і лопається під тиском блядської крові), душу, яка шукаючи спокою, так тихо і по-підарськи вилітає з тебе, а твоє тіло лишається цілим і недоторканим.

Очі (твої, мої, та будь-кого), якщо закохаються, вражаються вражим і блядським коханням, а потім носять за тобою повсюди її (його) обличчя, її (його) статуру, її (його) кожну деталь. А ти, блядство таке, божеволієш, да-м, хвороба ця, трястя її матері, смертельна, як СНІД.

Я й сам хворію, і по-троху починаю відчувати, як мозок всихається, в серце б'є все сильніше й сильніше ця блядська кров, і душа гримить у свої запльовані двері. А тіло, нікому непотрібне продовжує існувати, ціле, недоторканне, майже як депутат.

Якби ж я знав, коли треба було закрити очі, то я б їх розкрив би ще ширше.

Мій кращий друг – Я

(учнівський твір)

Мій друг – Я.

У нього немає тіла.

Немає свого стилю у одязі, зачісці, і взагалі вони йому непотрібні.

Слухає музику Einsturzende Neubauten i Coil .

Живе явно не в королівських апартаментах – у моїй душі, хоча вона і не простора, скарг від нього ше не було.

Вікон в його кімнаті взагалі немає – їх заміняють мої очі. В них дуже важко побачити гарний пейзажик, проте гівна вистачає.

Стіни чудово оформлені – постери, надзвичайно темні і містичні, а резон вішати яскраві і багатообіцяючі? – все одно там до бісиків темно, тим паче, Я – живе втілення декадансу.

Його кімната дуже близько до серця, тому Я дуже часто допомагає мені знайти правильний шлях-дорогу, а іноді просто стежину у вирішенні різних проблем.

Сам Я дуже любить поезію. Незалежну і сповнену почуттям.

Взагалі-то Я дуже скований і дивний, проте мені завжди вдається знайти з ним спільну мову.

2005-2006. ЖОПЛ

Додав TheCunt 20 квітня 2008

Про автора

Народився в Житомирі в пологовому будинку номер 1 і досі живе, не впологовому будинку, а в Острозі. Творець та ідеолог TheCunt - музично-абстрактного проекту (PlayInTheDark (2007), Cunt (2008)). Студент Острозької Академії, Спеціальність - Українська Ф