Автори / Пантелеймона Коваленко / Моєму Чоловіку-Неземному.
Я запитала в сонця:
чому,
його проміння золоте - в Твоїх очах?
Чому його тепло – в твоїх долонях,
і в устах?
Чому Твій усміх так лікує душу,
а сум-заснути не дає?
Чому чарівне все Твоє: слова і погляд, дотик?
Ти Чарівник?
З планети Х прибув Ти?
Ти силу маєш розтопити лід.
і серце розморозити?
О! Мій Коханий Чоловік!
Що можу я для Тебе дати
Крім душі своєї?
А віриш, що земні скарби усі –
(коли б я мала), то Тобі б до ніг
поклала?
Я б дім Твій в сад квітучий оточила,
в мелодію б убрала все навкруг -
І щоб мелодія тихесенько бриніла,
і в різний час –по різному дзвеніла.
І щоб від тебе зло гонила,
щоб слух Твій чаром напоїла.
і у серпанку-ранку – співала ніжно лиш Тобі!
Щоб вечором тихенько колисала
й леліяла і ніжно пригортала уві сні,
Безсоння щоб від Тебе відганяла.
І снила-снила неземні все сни.
Коли б могла я в ту мелодію вплести
Свою кохаючу, палку жагу
Й палке бажання-Тебе.
І щоб мелодія Тобі все розказала:
І про Твою привабливість земну і неземну,
Про все, чого не вмію я сказати.
Я ж буду лиш мовчати.
Я буду слухати відгомін лиш Твого буття,
коли слова не варті почуття.
Ти є такий Один -
Бажаний!
Неземний Коханий!
Додав pantelejmona 11 серпня 2008
Про автора
Коваленко Пантелеймона
