Автори / Тала Пруткова / ЦИГАНКА
Отруєно в очі поглянула дівчина з постера
Так, наче їй простору мало, так, наче непросто їй.
Вигавкують пси, що містично на дах повилазили,
Молитви своєму журливому псячому господу.
Циганка сказала, що врік мене дядько у чорному.
Здалась йому гарною я в цьому місті потворному.
Тепер я зроблюся старою, мов небо, черницею
І буду до смерті, як плач поминальний, мінорною.
І так несерйозно дороги течуть перехожими.
І ми все на нуль безтурботно, мов діти, помножили.
Циганка сказала, що треба ходити в червоному…
Нявчать під під’їздом коти. І мовчати не можу я.
Ти якось помітив, що трохи на нявку подібна я.
А в профіль – на стерву… Що осінь зробилася срібною.
Маршрутка не їде. І капці в болоті. Так склалося.
Циганка сказала, що стану тобі непотрібною.
Додав Prutkova 09 липня 2009
Про автора
Журналіст-культуролог, письменник. Народилася 2 грудня в Києві. Перші кроки у вітчизняну літературу робила спільно з учасниками колишнього станіславського об’єднання «Біла риба» (Бабкіна, Малярчук, Данько, Жураківський).
