Автори / ЛЕСЯ КОВТУН / пекло
Поселив якось Бог українців у Пекло, ані за які там провини, просто – взяв і поселив!
Живши до цього у раю, звикли до вічних вольностей, були українці таки на всякі витівки гараздні.
Тому ставши до них своїм іншим боком, вже не став охороняти браму. Давши їм ключі від воріт, пішов собі… А їм того тільки й треба.
Не маючи звички охороняти край, пустились вони до облаштунку життя. Рік минає, два, а за ними й століття та віки. А толку немає, сказано ж, - Пекло.
Вже й хаток набудували у там, й сім’ї позаводили. Скрізь казани киплять, добре, а їжа просто сама вариться. Облінішали і жінки їхні, зовсім не годують чоловіцтво, дітей …
Тільки ворожать, лупаючи соняхове насіння, що саме виростає скрізь, не треба й засівати. Лиш до гадань вдаються, - чи кипітимуть назавтра знову котли та чи грітиме добренько вогонь їм у спину!
Не витримав того Бог. Зібрався він й грізно блимнум блискавицею з неба!
Та не злякались зовсім вони. Правда, дехто впав на коліна й крикнув - Перун, Перун!
Взяв таких Боженько й визволив від маяти пекельної. Мовляв, хоч вигадаками – та хай поживуть! А іншим чого ж втрачати, вони давно ж мертві, - варись собі в окропі.
Невже не схаменуться, що тепер у Пеклі? – задумався Бог.
Гримнув, аж землю здригнув. А українці тільки дулі показують. Бо Фомками невіруючими поставали. Кожен свого котла шанує, дрівець підкидає, і як хатину - смолою підмазує.
Тоді взявся Бог на вигадки, надів крила, обернувся білими шатами й пролетів над Пеклом.
Повернулись українські голови лінькувато, правда, дехто перехрестився…Того й забрав з собою Боженко.
А коли Темним Ангелом нарядився, стали до столу припрошувати. Кажуть, сідай та сідай, з нами горілку питимеш.
Ох, і розлютився на них Всевидний Боже. Зрушив камінь, зрушив і киплячі котли просто на небожні поселення.
Лиш тоді зібрались українці з думкою, що не у Ладу вони Божім, а у Пеклі Піднебеснім. Треба душі скоріш рятувати…
Впали вони на коліна, а Бог каже, залазьте назад у зручні вам котли, я вас більше ніколи не турбуватиму.
Ось вони й залізли!
А він додав вогню Пекельного , й спалив навічно отих Неборак. А хто врятувась, тому кажуть, - тепер вічна відраза дулі крутити, та у небо показувати…
Ось і казка вся.
Додав Джива 30 вересня 2009
Про автора
НАРОДИЛАСЯ В ПРОМИСЛОВІМ КРИВБАССІ. ОТРИМАЛА БЕЗЛІЧ НАПРЯМКІВ Й ОСВІТ. ТА РЕАЛІЗУВАЛАСЬ ЛИШЕНЬ У ПРАКТИЧНОМУ РАКУРСІ КАЗКОВОЇ МЕРІ ПОППІНЗ...ДОПОМАГАЮЧИ ДІТКАМ, МАЛЕЧІ ЛИШ ПРАГНУ БЕРЕГТИ, ФОРМУВАТИ НОВИЙ ТИП "МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНКИ" МАЙЖЕ ЗА ЧАРЛІ ЧАПЛІНОМ.
