Автори / ЛЕСЯ КОВТУН / ураганний левко
Жив якось собі Ураганний Лев. Хто такий, не знаємо.
Страховисько, не страховисько.Чудовисько, не чудовисько. Звичайна собі сороканіжка лапата. Про гривастих левів він звісно чув. Але чому природа, наче знущаючись дала йому таку назву – не відав!
По вигляду тих, кого іноді страшив, здогадувався про повний додаток до імені – Ураганний.
Як вилізе бува вночі, складеться пласко у довгу смужку попід деревиною хатнього порогу, і лежить. Навигадує себе Надстрашком, чим ба здатним звершити подвиг превеликий.
Звісно люди його обминають! – тішився цим, і горюнив, водночас. Сказано ж, звичайна негарна стонога. Хто тілько натрапить у темній оселі, - наздогоне й розчавить з острахом.
Ця неприємність піджидала маленького Ураганного Лева поблизу людського житла.
Мирний за вдачею, був далеко не ЛЕВИСТИМ, зовсім не гарчав і не кидавсь боронити ділянки. Тож частіш ховався у літнім садку, прокрадавсь нічними доріжками.
У закрутці березового листочку пересиджував негоди і літні потоки. В душі вигадував себе якимсь Хоботарем, здатним видувати з носа урагани.
Стрімився цей Ураганько пошвидше навчитися чомусь в житті. Тому стрибав як зелений коник, приміряючись до високої огорожі, навіть пробував птахою розгортати крила.
Звісно не далеко полетить ця мережиста сороканіжка, стуливши себе кавелком.
Процибає так у високій траві годину, другу, й нумо розплутувати свої багато ніг.
А надвечір на довгих дибках і пропхнеться непоміченим у свій темний задвірок.
Якось назустріч йому у такій прогулянці виповзла одна Страховина і представилась Букою. Ураганному видалась вона далеко не Бучистою, а навіть виразно скроєною. Хоч і негарною на вигляд. Ну, звичайний, трохи лялечний Жучок.
Не маючи цілковитих крилець, куценьким обрубкам замість них, спочатку настрашив Левика.
Але рогледівши у нім юного Тарганка, наш Ураганич подобрішав...
І чого таких бояться люди, - не наважувався питати Ураганько, аби не образити цього Жуковидка.
Ураганний ніяк не ждав зустріти де страшнішого за себе.
Проте обійшовши того Страшка з усіх боків не злякавсь. Маленький хробачкуватий Жучок відсахнувся, і квітка під ним дрібно розхитался…
- Привіт тому Хто Надимає Урагани! – мовив досі неупевнений в собі жучок.
Про скриті вмілості на димати урагани Левик сам би не довідався ніколи. Він спробував так погарцювати ще і ще. Дивись, як виходило!
Ураганний смішно роздувся міхами комахових легень, стрибнувши у високі трави. Там бурхаючи травину, цибками збуджував усю ділянку навкруги.
Замріяно зирив на те духовиння притишено радий Бука. Він вперше в житті сміявся й веселішав на очах. За дружнє ставлення до себе призначився у товариші до Ураганного.
Щодня так виповзав на газончик травяний.
Аж раз газон хтось побрив – і ніде стало Ураганному надимати бурю!
Колись неупевнений в собі Бука нарешті НАБУЧИВСЯ на людей, спробував аж показати носа до людських порогів. Запугавши всіх власною появою в чистеньких оселях!
Скажемо, наваживсь так упевнено, що заходив навіть без спросу. А люди вже не просто жахались, а метушились враз в хатах. Починали зачищати всі брудняві пороги мастилом, скрізь наводячи лоск.
Запишався тою чеснотою Тарганько. А коли надвечір навідувась до Левика – вони вдвох гиготали від тих маленьких перемог!
Ось така казка…
Додав Джива 30 вересня 2009
Про автора
НАРОДИЛАСЯ В ПРОМИСЛОВІМ КРИВБАССІ. ОТРИМАЛА БЕЗЛІЧ НАПРЯМКІВ Й ОСВІТ. ТА РЕАЛІЗУВАЛАСЬ ЛИШЕНЬ У ПРАКТИЧНОМУ РАКУРСІ КАЗКОВОЇ МЕРІ ПОППІНЗ...ДОПОМАГАЮЧИ ДІТКАМ, МАЛЕЧІ ЛИШ ПРАГНУ БЕРЕГТИ, ФОРМУВАТИ НОВИЙ ТИП "МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНКИ" МАЙЖЕ ЗА ЧАРЛІ ЧАПЛІНОМ.
