Автори / ЛЕСЯ КОВТУН / всеїдь та літунка

Жили собі Дід на ймення Всеїд, і бабуня на ймення Літуня. Жили вони у парі ладненько, хоч і не були рідненькі. Скільки б не вернула Бабуня діда політати, не розправляв він свої крила. Хоч і мав гарненько складені за спиною…

Вічно заклопотаний, не звик мабуть літати. Все до грядок своїх клонився. Й тому на старість став схожий на того Копошуна, що возиться у гної. А легка Летунка, навпаки, всі справи по дому зробить, і випорхне скоріш на вулицю. Замайорить синьо прозорими крилами, й понесе її вітер до таких саме Бабочок бархатцевих…

А жукові не по душі чомусь ті подружки Летунки, все бурчить та бурчить. От мовляв, час в комори складати врожай, аби зиму неспішно усе те спожити.

- Горе, як не вродить, а багацько – можна роздати, - втішала його Летунка. Сердився Всеїд, що одному не перетребити все вирощене, а для дарувати іншим, шкода.

Тому він і спихав усе в підвали та комори, втомлюючись від того сортування.

Лиш крилата Бабця прилітала додому щаслива, необтяжена клопотом. Напорхається собі у левадах, насмакує нектару з квіток, й сита тим.

Складе втиха крильця, і мирно трудитися стає. Ошатно все прикрасить, все помиє в домі. Життям задоволена, аби не бурчав на Летунку постійний той Всеїдич. Дід так звик щось жувати та трубити, до пізної осені ще корпав у землі. Наполовину майже вріс, почало гнути його доземно.

А Бабця засумувалась. До кого йти, як помогти. Давай просити поміч у своїх подружок крилатих. А ці Порхуні все літають, не знають заботи.

Вона обтяжена хворобою Всеїда, перестала радіти з ними на леваді. Нектаром сама вже не сита, принесла і йому на крильцях трохи попоїсти.

А Всеїдько вивернув коша, й кричить, - просить ще!

вона бідкалась, бідкалась, так літаючи по Зелен Леваді до вечора. Десь і натрапила на калюжку води.

Вистрибнула звідти Жаба, не Жаба, а справжнє Жабисько… Така страшна та зелена, що, ОЙ! Каже, набери он-де мутної води, сто крапель. І усі комори, хату та господу нею окропи. А болотяна ж водичка не смачна, пахне трясовинням!

Тоді і набрала у листочок Летунка тої водиці, загорнула й понесла.А Всеїдько саме прихилився поспати коло тину, щось собі жуючи.

Вона обризкала всеньку округу аж садиба просмачилась тою болотян водою, навіть листя пропахлось, і врожай у коморах!

Дід як спробував на смак, а воно ж ГИДОТА. Заверещав, випорхнувся на крила й полетів з перестраху. А бабця тому не вірячи, що одужав, і за ним.

Долетіли так вони і у Леваду. Ополощив Всеїд себе й крила широкі у річці струмковій. Зрадів, що хутко видужав і уміє літати.

А Бабця нумо показувати як з подружками тут пурхає щодня. Скілько тут медових насолод та нектару навколо!

Дід як спробував, - враз і перестав бути Всеїдьком. Й літати до грядок передумав. Не хоче Хробаком померти. Набридло мабуть, щось постійно теребити. Краще літати…

Додав Джива 30 вересня 2009

Про автора

НАРОДИЛАСЯ В ПРОМИСЛОВІМ КРИВБАССІ. ОТРИМАЛА БЕЗЛІЧ НАПРЯМКІВ Й ОСВІТ. ТА РЕАЛІЗУВАЛАСЬ ЛИШЕНЬ У ПРАКТИЧНОМУ РАКУРСІ КАЗКОВОЇ МЕРІ ПОППІНЗ...ДОПОМАГАЮЧИ ДІТКАМ, МАЛЕЧІ ЛИШ ПРАГНУ БЕРЕГТИ, ФОРМУВАТИ НОВИЙ ТИП "МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНКИ" МАЙЖЕ ЗА ЧАРЛІ ЧАПЛІНОМ.