Автори / ЛЕСЯ КОВТУН / УЛЬОТНА СОВА

Жила була якось Ульотна Сова…Хто така, й сама не знала, бо містилась вона в мобільно зв’язковій коморці, званій людьми просто – мобілкою...Й водилось у тої Сови за головний обов’язок чергувати усю вхідну й вихідну інформацію в мобільнім пристрої.

Звісно з людей ніхто не підозрював яку важливу роль виконувала Совуня. Зазвичай сонливими совами люди кликали тих, хто важкуватий на підйом, пізніш вставав й рано засинав. Та Електронна Сова зовсім не була такою. Вона призвичаїлась досить швидко вловлювати циферкову інформацію, була дуже статною й електронно мудрою.

За так пишалася своєю роллю. Зовсім не здогадувалась, що і у тій саме мобілці, недалече від неї жив зовсім Неульотний Равлик.

Він не мав особливого призначення, бо нечасто зверталися до його мобільних послуг. Віртуально нешвидкий, рухався тільки у нічному «трафіку», повільно пхаючи свою електронну Інтернет-валізку... Цією нетрудною роботою Равлик мовчки пишався, коли до нього вночі сигнально продзвонювали на поміч. Впрягався тоді у модемний візок і повільненько пхався по своїй «трафік-доріжці».Туди й назад, назад і знову, до передавача.

Якось одного разу довелося їм зустрітися. Ну, і гадаєте вони посварились, чи не змогли розминутись? Неправда. Бо прислужуючи кожен улюбленій справі, лиш трохи здивовано переглянулись. Ульотна Сова миттю представилась заговорити першою, тут вважаючи себе єдино віртуальною господинею. Привіт Нешвидкий, а я – Ульотна!

Равлик довго не міг розкняпати, чому це вона «Ульотна», не опускаючи донизу віртуально зацікавлентх вусиків…І звідки вона здогадалась, що я справді Нешвидкий.

Причавлено задумливий Равлик прискорено попхав свою валізку догори. Ніяк не сміючи надовго притримати ту електронну рухомість, що неквапливо перевозив. А особливо ж,

у нічнім Інтернет- просторі. Комусь бач, треба ще перегнати чисельно отих «мега» чи «гіга» байтів. А хтось, боявся й подумати таке, - залишиться сьогодні без важливого повідомлення!

Тож Равлик і не встиг путньо відповісти, посунувся мовчазним кроком.

На ранок коли Ульотна ще спала, він мирненько повернувся до господи і запакувавши файли, звично склався у мушлю…

А Ульотній приснилось разюче нічне видовище, вона наче ганялася за якимсь електронним метеликом, скоріш навіть моллю, аби та не вкрала її назвисько -Ульотна! Сова не хотіла ділитись ні з ким, сама пропустила декілька перших повідомлень.

Поспішно сортуючи усе, бурчала й не встигла навіть причепурити Настрої Екрану.

Тож Володар Мобілки вражено пригасив її Функцію Помічниці зрання. Й так сова проспала цілісінький день.

Звісно вночі не змогла більш стрітись з тим Нешвидким Равликом, покепкувати з його неспішності. Котрий не афішовано устигав перевезти сотні електронних байтів та гігів інформацій.

Так окремішньо прожили вони декілька діб, а може й тижнів. І мудрагельна Сова дуже скоро припинила називати себе Ульотною. Бо виявила, що не всі мобільні питаннях її торкались.

Тепер вона ждала зустрічі з Равликом, та всупереч, - просипала часи доступу до його нічних тарифів. Збудораженою на ранок відповідала невпопад на всі мобільні СМСки! Господар мобільки навіть задумався, чи не змінити ЇЇ на іншого оперативного довідника. Піджидаючи спозаранку Нешвидкого Равлика, узріла таки його. Саме тільки заходив він до звичного Порталу опісля нічних турбот.

Привіт, Швидкуне! –радісно привіталсь вона до майже розмагніченого Равлика.

Я принесла тобі електронну підзарядку, подаючи Равликові майористу дзьобанку для мобільного поповнення рахунку. Равлик вдячно проковтнувши це, зміцнішав і неголосно прожерготів: Хочеш покататися на моїй нічній валізці, разом, вночі...

Ульотна так зраділа, окрилена встигла переробити всілякі справи, облітала безліч різних провідників, запишалась собою.

Вони всю ніч прокатались на нічній валізці, не рахуючи ніяких гіга-байтів.

Ульотна ніколи не була така щаслива. І зовсім не втомилась вона, допомагаючи пхати валізки Повільного Равлика. Тепер знаючи толк у його роботі, свою замудрість Сова трохи притримувала.

А звати його Нешвидким, зовсім перестала…

Додав Джива 03 жовтня 2009

Про автора

НАРОДИЛАСЯ В ПРОМИСЛОВІМ КРИВБАССІ. ОТРИМАЛА БЕЗЛІЧ НАПРЯМКІВ Й ОСВІТ. ТА РЕАЛІЗУВАЛАСЬ ЛИШЕНЬ У ПРАКТИЧНОМУ РАКУРСІ КАЗКОВОЇ МЕРІ ПОППІНЗ...ДОПОМАГАЮЧИ ДІТКАМ, МАЛЕЧІ ЛИШ ПРАГНУ БЕРЕГТИ, ФОРМУВАТИ НОВИЙ ТИП "МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНКИ" МАЙЖЕ ЗА ЧАРЛІ ЧАПЛІНОМ.