Автори / Світлана Жученко / Пісні

Квиток


1к.

Я знаю, що зможу,
Я знаю, що буду,
Я знаю — його я ніяк не здобуду.

З дерева впав вже останній листок,
А я намагаюсь дістати квиток.

Пр.

Квиток у життя,
Квиток у розлуку,
Квиток в забуття і в вічную муку,
В любов і в журбу,
В безнадійні змагання,
І в вічно самотюю гру в мандрування.

2к.

А сонце моє вже димом накрило,
Та я долечу на зоряних крилах
У край мальовничий,
У край без зізнання,
От тільки квиток мій буде останній.


Ти зі мной

1к.

Там були ми з тобой разом,
Недовго хоч та мить казалась сном,
І важко все це забувати,
Із пам’яті своїй стірати,
Ти полонив своїм яскравим сном.

Пр.

Ти зі мной,
Чуєш, ти зі мной,
Не залишай мене, бо я піду лиш за тобой.

Я знаю, що ти тут зі мною,
І не важливо що з тобою,
Бо знаєш ти,
Ти знаєш, що зі мной.

2к.

Тепло твоїх чутливих губ,
Нестримний рух твоїх до мене рук,
І погляд твій неначе казка,
Не залишай, прошу, будь ласка,
Бо знаю, що не побачусь більш з тобой.


Тоді

1к.

Заклеїв очі і притих,
Гадала поруч, а ти зник.

Невидимим ти є зі мною,
Скажи, яка же я з тобою?

Пр.

Тоді не написав,
Тоді ти не благав,
Ти просто так мовчав,
А може і чекав,
Тоді не залишилась я на вік з тобою,
Чи може не схотіла,
Чи може час все змоє.

2к.

Кричати не змогла,
Благати не посміла,
Навіщо ж я тебе навіки залишила.


Небесні річки

1к.

В теплу ніч холодного літа,
Заглянувши в очі всього світа,
Щось чарівне побачить змогла —
Небесна річка перед мною плила.

Таку красу неможливо створити
І я вже не можу без неї жити,
Гарна і тепла земная вода
Не дасть мені того з неба тепла

Пр.

Небесні річки, візьміть мене з собою,
Я стану вашой небесной водою,
Я буду з вами поруч завжди,
Тільки щоб разом були я і ти,
Завжди щоб разом були я і ти.

2к.

І ось я пішла по сходах до неба,
В небесній річці побачила себе,
Музику звідти почути змогла,
На сходах до неба я так і жила.
На сходах до неба я довго жила.


Де ти

1к

Не знаю, що робити?
Як тут без тебе жити?
Де біль свою подіти?
Не можу більше так.

Далеко ти від мене,
Ти за стіною сцени
З якої вже до мене
Не вирвешся ніяк.

Пр.

Я хочу поруч бути,
Твою любов здобути,
Себе не повернути
Туди де зараз я. 

Нажаль вже не можливо
Цю шаль поворушити,
Ах, як би я хотіла
З тобою жити так.

2к.

Не можу я сказати —
Твоє ім’я співати,
В ночі самою спати
Не можу більше так.

Мені вже не цікаво
Все те, що є навколо.
Чому ж жорстока доля
Нас розлучила так?


Друзі

1к.

У щастя мить
Й в час злої непогоди
Вони завжди зі мною поруч є.

Ми разом всі зруйнуємо незгоди,
А щастя кожен обере своє.

Пр.

Спочатку я вважала,
Що немає надії і добра на цій землі.
А далі все так трапилось,
Й хто знає,
Де будем ми наприкінці в житті.

Я зараз небагато вже ціную
Та мене лиш одне не підведе.
Нема нічого краще за дарунок,
Коли з тобою поруч друзі є.

2к.

Й ми будемо разом
Аж поки кожен
Не зникне янголом з цієї землі.
І наша дружба зло все переможе.
Бажаю щоб цю дружбу мали всі.


Несказані слова

1к.

Несказані слова
Ніколи не сказати.
Минуле із майбутнім
Ніколи не змішати.
І що колись було
Не смій назад вертати.
Залишимось разом
І будемо мовчати.

Пр.

Я хочу туди,
Де можна все вертати,
Де помилки свої і інші вибачати.
Сказати, що хотів
Й ніколи не спинитись.
Побачить там зірки,
Й з тобою там лишитись.

2к.

І буде пливти кожен
Лише в своє життя.
Й не буде вже ніколи
Цьому вороття.
І лиш крізь сто морів
Слова мої почуєш.
І лиш крізь сто часів
Ти дотик мій відчуєш.


Чорний янгол

1к.

Ти був смішний
І був солодкий,
Кований був в житті до нотки,
Нікому віри ти не мав
Любов до себе не сприймав.

Пр.

Чорний янгол, не залишай моїх надій.
Чорний янгол, поринь у світло моїх мрій.
Ти чорний янгол той краси…
В душі ти добрий є завжди.

2к.

Іроній повна я доволі
Й мені вже досить й цієї болі.
Ти будеш мій таємний житель
Навіки раб і повелитель.


Я буду

1к.

Від тебе свіжий слід
З собою залишила.
Холодні всі як лід,
А наші горять крила.

Та ось ще трохи — трохи
Залишилось чекати,
І зможем ми себе
Самим собі віддати.

Пр.

Я буду радіти,
Я буду сміятись,
І плакати буду,
Тобі віддаватись,
З тобою літати
До твоїх країв,
І тобі давати все те, що хотів.
Давно так хотів.

2к.

А ти ще пам’ятаєш,
Як я к тобі прийшла?
Очам твоїм сказала
Лиш поглядом слова.


Вільний птах

1к.

Ти вважав її за сонце,
Ти вважав її за небо,
Ти вважав, що назавжди
Вона буде лиш у тебе.

Та забув ти про єдине,
Що душа є у людини,
Що лиш їй ти не прикажеш,
З ким їй бути вже не вкажеш.

Пр.

Звинувачуй себе, звинувачуй мене
І не питай, чому все мина.
Не біжи за нею — вже не спіймаєш,
Тепер все одно якою її вважаєш.
Ти нікого не кохаєш.

2к.

Невільною хотів її ти зробити,
І образ її собі залишити,
Та вона — вільний птах — від тебе злетіла,
І тебе самого собі залишила,
Своє серденько розбила.

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Привіт. Мене звати Світлана. Народилась я 22 лютого 1987 року у Дніпропетровську. Зараз я навчаюсь у ДНУ на факультеті прикладної математики і є автором більше 70 пісень, які сама і співаю.