Галереї - Юрій Фоменко - Автори - АртВертеп - Найбільший on-line центр сучасної культури України

Пошук

Потік Афіші Галереї Статті Інформація

Автори / Юрій Фоменко / Земля мамаїв

І бачив козак Мамай, що Чумацький шлях був лише смужкою на Його долоні…

Вид з фортеці Кодак на порог

І ось став козак Мамай перед Калиновим мостом, який через річку Смородину перекинутий. Були води в тій річці вогняні, розпаляли вони тоненькі гілочки, котрими міст тримався. На гілочках тих побачив Мамай самого себе. Підійшов поближче й спитав: - Ти хто?

"Цього ж дня всесилий Сварог, володар вогню небесного, батько Сонця, Місяця та Зоряниці-Зорі, який перед цим навчив був людей жити сім’ями, — скинув їм з неба Золотий Плуг, навчив орати землю й кувати залізо." (І.Білик)

І засміялась провесінь: — Пора! — за Чорним Шляхом, за Великим Лугом — дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра — усі ідуть за часом, як за плугом. ( Ліна Костенко)

А навкруги теплий степ та могили, усе степ та могили. А над могилами вгорі кругами плавають шуліки; часами, як по дроту, в ярок спуститься чорногуз, м'яко, поважно, не хапаючись. Там нема хапливості. Там кожний знає, що скільки не хапайся, а все тобі буде

Місто битви під Жовтими Водами.

ГАЇ ШУМЛЯТЬ... Гаї шумлять — я слухаю. Хмарки біжать — милуюся. Милуюся-дивуюся, чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде — іздалеку. Думки пряде — над нивами. Над нивами-приливами, купаючи мене, мов ластівку. Я йду, іду — зворушений. співаючи. Співа

Я знов у лісі… Став… Шумлять Дуби, і сосни, і ялини, І світла радість в душу лине, Щоб з серця біль і тугу знять. (І.Коваленко)

На могилі славетного кошового Костя Гордієнка

?"Цей наш лелека - злодій.Увечері, коли ніхто не бачить,він краде зорі з неба." М.Вінграновський

У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. (Д.Білорус)

Хлібне батьківське поле і мені пізнавать довелось. (М.Сингаївський)

Всюди славляться вони, - Із Херсона?! Кавуни?! - Кавуни – кабани... - А багато? - Табуни! - Виростаємо на сонці Кавуни і я, Херсонці! Володимир Нагорняк

Пас корів і хмари

«Заворожи мені, волхве! Заворожи мені, волхве…» (Ліна Костенко)

І на древнім, на скитськім, на кров’ю залитім просторі Говорили могили, співали козацькі вітри. І у літери тайн степовії складалися зорі, Щоб пломінним пророцтвом означить початок пори. (Євген Маланюк)

Додав Art-Vertep 24 січня 2011

Про автора

Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ. Коментувати

Гостиница Днепропетровск | Светильники Днепропетровск | Рекламное агентство | Сауны Днепропетровска