Сергій Нагорний
Нагорний Сергій Олександрович, нар. 1996 року. Студент-філолог ДДПУ.
Дівчина з очима, як небо, вільними.
До неї щовесни прилітало птаство,
Змощуючи у волоссі гілками ванільними
Готичні гнізда, як химерні абатства.
У неї в косах заплутувались радіохвилі,
Полохаючи заспаних метеликів і мушок
Додав nagorny_s 02 липня 2014
Третій день, як був дощ.
І вистиглі тумани, мов помаранчі,
встеляли тіла вулиць і площ,
окреслювались і хололи, як її шкіра вранці.
Крізь фіранку нечутно, стиха,
прокрадався бузок і протяг
по кімнатах під саму стріху,
Додав nagorny_s 02 липня 2014
Коли до неї приходив дощ,
вона відчиняла вікно й мочила волосся.
сиділа на підвіконні, мокра, як хлющ,
розповідаючи сни, що бачити довелося.
Розповіді були довгі, як берег Азову,
так, ніби дощ був для неї одної.
Додав nagorny_s 02 липня 2014
З-поміж тисяч чужих голосів,
голос твій вирізняю, як слідчий,
за рештками ніжності серед басів,
гірким, як сріблястий полин відчаєм.
Додав nagorny_s 02 липня 2014
океани речей, що стосуються не її
і твердь земна, що стосується не Ї,
це тіло медове з нектару й води,
ця пам’ять, як кисень, застигла у глеї,
і божі корівки, її ластовиння,
рухається як сонце, як час,
зі сходу на захід, і
Додав nagorny_s 02 липня 2014