Ольга Тарасевич

Отож, живу я вже цілих 17 років. Кожного ранку встаю з мрією лягти ще поспати, бо весь світ у нас живе за законами жайворонків, а про бідних сов забувають. Та це нічого, я сподіваюся, що років у 40 теж приєднаюся до зграї веселеньких і завжди бадьорих жайворонят.

Більше за все люблю ніч і осінь. Ніч — бо я сова, осінь — бо… хочеться написати, що люблю осінь, бо я жовте листя, яке кружляє у повітрі, та насправді все набагато прозаїчніше: восени я народилася. Потрібно, мабуть, сказати також, що я читаю і що слухаю. Читаю: Сергія Довлатова, Яшку Казанову. Це саме зараз. Можу довго ще повнити список письменників і поетів, але боюся, що він може вийти нескінченним. Слухаю: Нічних Снайперів (це постійно: група, яку ніколи не зраджу), а саме зараз — Жанну Агузарову і Патрісію Каас (оце збираюся французьку вивчати…) Що ще?.. Багато чого, але не буду уподібнюватися «віщому Бояну»:) Отже, передостаннє речення: бажаю Вам «очаровательного уменья доверять» і ніколи не бути зрадженим. І ще: буду рада познайомитися з усіма, хто напише мені.