Учасники

Автори / Юрій Фоменко / Вікові дерева нашого Краю

Дерево прийшло до світла ночі,
дерево зросло до вітру,
дерево зорю ловило...
Дерево ставало небом

І.Сокульський

Неповторним і унікальним є кожне вікове дерево. Дерева-старожили прив’язують людину до своєї культури, традицій, історії . Вони викликають патріотизм та натхнення, цікавість до РІДНОГО КРАЮ.

Наші пращури мали священні гаї, що заміняли їм храми. Навколишня природа для них була живою. Вони говорили з нею і вірили, що дерева і трави говорять між собою та з усім живим . Предметами особливого шанування були ліси. Взагалі, в уяві пращурів дерево відігравало величезну роль при створенні світу, а образ дерева життя займав значиме місце в системі шанування природи. Дерево життя - це уособлення космогонічних і часових уявлень: його коріння йшло в глибини землі, в царство померлих пращурів, стовбур символізував покоління живих, а листя і крона — житло богів.

Дерева-старожили – живі чудеса світу, що вражають своєю впевненістю і величчю. Вони – свідки минулих століть, живі свідки життя поколінь людей. Нерідко старезне дерево хитало кроною за свій вік у різних державах. Історія дерев не менш цікава і повчальна, ніж біографії людей. Вони пов’язують минуле з майбутнім через теперішнє. Більшість вікових дерев пов’язані з поколіннями людей, особистостями, подіями, спогадами, народними переказами та легендами. Крім того, кожне старе дерево – це своєрідний багатоповерховий будинок для різних видів тварин – від комах до птахів і інших жителів лісу. Дерево – є жива істота, що дихає поряд з нами одним повітрям, яке воно збагачує киснем.

Коли рубають старе дерево, в цьому є трагічне, адже воно стає всього лише деревиною. Такі дерева гинуть від багатьох причин. І найчастіше не від природньої смерті, а від байдужості і невігластва. Люди підпалюють дупла та сухостій трави навколо них, багато унікальних дерев-патріархів знищується під час будівництва. І велике питання, що несе культуру -відеосалон чи трьохсотрічна груша. Найстаріші дерева України - є коріння нації.

В нашому краї є великі унікальні лісові масиви в басейнах річок Самари і Орілі, гаї та переліски по Дніпровських берегах і понад малими річками. Ростуть десятки й сотні старих дерев, багатьом з них понад 300 років! Дерева-Мамаї , безмовні кобзарі Рідного Краю, котрі несуть історію з часів Запорізької Січі та Козацької держави.

ТМ “Доступне житло ”, Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, громадська організація “ГРАД” з метою збору інформації і збереження дерев-старожилів започатковує громадську акцію : “Вікові дерева нашого краю”.

Постійним координатором цієї акції є кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізичної та економічної географії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Манюк Вадим Володимирович. Всі бажаючі можуть узяти в ній участь, надаючи на поштову скриньку dikun@ua.fm інформацію.

Щоб надати інформацію, Ви повинні підготувати такі матеріали:

1) фото дерева ( електронний формат);

2) план місцевості, де росте дерево;

3) Обмір дерева :

- на відстані 1,3 м від землі обхват стовбура,

- приблизну висоту

4) Підтвердження приблизного віку дерева місцевим лісничим (контактний телефон в управлынні лісового та мисливського господарства області – 056 726 -71-75);

5) По можливості - перекази, легенди, історії, пов’язані з деревом;

6) Про можливість взяття під охорону цих дерев місцевими органами влади, організаціями, підприємствами, учбовими закладами…

Результатом цієї роботи повинен стати збір інформації ,складання каталогу найстаріших дерев нашого краю та взяття їх під охорону.

Споглядання старожилів-дерев дає відчути єднання з природою і часом. Охорона та бережливе ставлення до них є джерелом любові і поваги до рідної землі, почуття патріотизму і милосердя до живого.

Запрошуємо усіх небайдужих до збереження вікових дерев до спільної праці . Постіно оновлювана інформація по перепису вікових дерев буде розміщена на сайті http://www.dniprograd.org/

Додав Art-Vertep 15 червня 2010

Про автора

Коли я народився  була осінь. Жовтий лист  падав на мокру землю.  Запах осінніх трав лиш злегка нагадував  їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ.