Учасники

Автори / Ліна Костенко / Сканадал у Рівному. Бій за «безплатну» Ліну Костенко

• Лікарю, у мене ноги чорніють!
• А ви їх мили?
• А що, допомагає?

Цей старий анекдот я згадав після того, як дізнався про скандал навколо творчого вечора поетеси Ліни Костенко у приміщенні драмтеатру, де бажаючі побачити живого класика побилися між собою за місця у залі. Таке могло статися лише при комунізмі, коли за тим, що розподілялося, стояла черга. Щойно усе почало продаватися — черги зникли. Так само із Ліною Костенко. Коли стало відомо, що бажаючих багато, слід було продавати на цю зустріч квитки. Одразу і порядок би був наведений, і бажаючих побачити поетесу стало б менше. Повірте досвіду — перспектива віддати хоча б десять гривень зупинила б дуже багатьох місцевих «шанувальників поезії». А якби не зупинила, то можна було б провести дві чи три творчі зустрічі — нехай би поетеса трохи грошей заробила, вони їй не зайві.

Та, на жаль, усім процесом керували люди з міцним комсомольським минулим. Тому й не подумали про квитки за гроші, а жваво розподіляли «запрошення». Думаю, міський голова, місцеві політики, депутати та інші поважні люди, які прийшли на зустріч із Ліною Костенко, не збідніли б, якби купили квитки. А так через «комсомольську» недбалість і виник скандал, якого могло б і не бути. А може, це комусь було треба? Може, хтось дуже тішився із споглядання того, як поважні й не дуже рівняни билися і штовхалися за право безплатно зустрітись із Ліною Костенко.

Микола НЕСЕНЮК.

Прийти на презентацію «Записок українського самашедшого» Ліни Костенко виявилося стільки бажаючих, що єдині двері Рівненського обласного драмтеатру, через які пропускали людей, заблокували. У той вечір рівненська «інтелігенція» забула про манери, і від поважного віку людини, яка вчителює в школі, можна було не лише почути лайку, а й отримати стусана під бік. Дістати запрошення не вдалося й половині тих, хто хотів побачити і почути письменницю. Щоправда, чимало людей з тих, хто стояв біля входу в театр, мали запрошення на стоячі місця. Проте вони виявилися… недійсними. Перед тим як пропустити людину до театру, охоронці, а також працівниця театру, уважно перевіряють запрошення. Бачачи, що на запрошенні не вказані місце і ряд, пройти не дозволяють. Натовп збільшується і стає агресивнішим. Біля самих дверей стоїть жінка з дитиною, трясе запрошенням і кричить до охоронців:

— Пропустіть мене! У мене дитина на руках, а тут натовп! Пропустіть! У мене ж є запрошення!

Та її відсувають подалі від дверей, незважаючи ані на дитину, ані на те, що люди позаду відступитись, щоб пропустити її вийти, не хочуть. Люди навколо нервують, сердяться і навіть лаються.

”Це провокація!» — оцінив ситуацію міський голова Рівного Володимир Хомко, який в цей час уже був в холі драмтеатру. А на запитання «Хто провокатор?» відповів: «Певні політичні сили, конкретизувати не буду». І справді, попередньо за повідомленнями з форумів на Інтернет-сайтах міста, охочі потрапити на вечір, які не отримають запрошення, планували нібито влаштувати акцію під стінами театру. Щоправда, про політику не йшлося. Та й у залі були помічені представники так званих опозиційних сил. У 16-му ряду сиділа голова облорганізації УНП пані Ніколіна з донькою, у 15-му — член БЮТ Валентин Крока з дружиною, трохи нижче дісталося місце представнику «Свободи» у міськраді Олегу Осуховському та його супутниці. Видно, міський голова не був готовий до такого розвитку подій і в той час ще не знав, що ж насправді відбувається під стінами драмтеатру.

...Тим часом творчий вечір Ліни Костенко розпочався. Зал заповнений вщерть, чимало стоять або сидять на східцях в проході — видно, запрошень їм не дісталось, але проникнути в зал все ж вдалося. У першому ряду, на приставних стільцях, — актори, які грали у виставі «Берестечко», поставленій за твором Ліни Костенко. За ними — там, де мали б бути студенти, — люди далеко не юного віку. А от молоді, яку організатори планували на прохання Ліни Костенко в першу чергу запросити, майже не видно. Натомість виділяються депутати і чиновники — може тому, що обличчя їхні багатьом відомі.

А ті люди, які залишились поза драмтеатром, почали дивитись презентацію — з мультимедійного екрана, завбачливо встановленого організаторами на стіні театру.

— У той вечір до нас заходило кілька людей і просило просто погрітися, бо змерзли, дивлячись презентацію. А потім знову йшли дивитися, — розповіла фармацевт однієї з центральних аптек Марія.

Згодом мороз розігнав більшість прихильників творчості Ліни Костенко по домівках. Найбільш стійкі залишились на Театральній площі до кінця. А ті, хто став щасливими власниками запрошень, відвівши душу в театрі, споглядаючи улюблену письменницю і вслухаючись у її роздуми не тільки щодо творчості, а й життя, не поспішали залишати зал. Ще упродовж двох годин письменниця роздавала автографи на книжках, які люди в той вечір придбали у фойє театру. Кажуть, привезли півтори тисячі примірників, і усі розкупили.

Коментарі

Володимир Петрів, директор Рівненського обласного музично-драматичного театру:

— Я — не організатор заходу, але якщо організаторів звинувачуватимуть у тому, що вони погано справилися зі своїм завданням, я стану на їхній захист. Щодо натовпу біля входу, то як можна було по-іншому? Поставити міліцейський кордон навколо театру? Це не вина організаторів, а культура наших людей! Вони прийшли без запрошення або із запрошенням на стоячі місця і заблокували вхід, не даючи пройти тим, у кого були запрошення на сидячі місця. Хоча саме останніх, за правилами, потрібно пропускати насамперед. І взагалі, на мою думку, стоячих місць не мало би бути.

Зі скаргами на те, що не пропускали за запрошеннями на стоячі місця, звертайтеся до тієї організації, чия печатка стоїть на тому запрошенні. У мене самого та моїх акторів не було місць, тож я посадив їх на стільцях. І то лише тих, хто грав у «Берестечку». Щодо того, що ми не відкрили другі двері, то якби ми це зробили, натовп було б не втримати. Та й взагалі, хіба це погана організація, що ми встановили екран на Театральній, організували гарячу каву та чай на вулиці для тих, хто всередину потрапити не зміг?

Галина Кульчинська, заступник міського голови:

— Забезпечувала охорону громадського порядку в театрі приватна охорона, яку найняло міське управління культури. Те ж управління культури виготовило запрошення на зустріч. І охоронцям було наказано впускати лише людей із запрошеннями, на яких стоїть штамп управління культури. Однак до дверей театру прорвалися люди без запрошень і заблокували вхід, через що й виникли проблеми. Про це мені стало відомо зі слів працівника музею Алли Українець, яка мені зателефонувала і поскаржилася на неможливість із запрошенням і квітами для поетеси потрапити до театру. Чому в театрі не відчинили другі двері, щоб впустити людей? Це — питання до керівництва театру. Взагалі ж з 17-ї години громадський порядок біля театру мала забезпечувати міліція, бо ми просили її про це. Але, як повідомили мені, на жаль, міліціонери перед театром з’явилися лише близько 19-ї години.

Що стосується розподілу запрошень, то 75 з них я віддала студентам філфаку Рівненського державного гуманітарного університету та Міжнародного економіко-гуманітарного університету. Вручила їх при начальнику управління культури Андрієві Ткачуку головам студентських профкомів. Чи були студенти в залі — сказати не можу, оскільки була весь час за сценою. Скажу лишень, що на ректорат, викладачів запрошень не розподіляла. Взагалі у залі театру я побачила чимало відомих впливових людей, яким точно запрошень не давала. Приміром, у ложі, де сиділи донька й онука Ліни Костенко, я із здивуванням побачила колишнього головного лікаря обласної лікарні Мирослава Семаніва.

300 запрошень я розподілила на освіту. З них 60 — на старшокласників, понад 200 — на вчителів-філологів і 30 — на директорів шкіл. Сорок запрошень було виділено на пресу. Але ж кожному вчителю я не могла вручити запрошення особисто, щоб впевнитись, що вони потрапили їм в руки. Хоча було передбачено, що весь партер займуть вчителі, 8-й ряд — голова облдержадміністрації, міський голова і студенти.

Те, що охорона пропускала вільно через чорний хід депутатів міськради, але не пускала відомого фотографа Олександра Майструка, який пересувається на милицях і якому я особисто надала запрошення, — це якесь непорозуміння. А ось що депутати міськради прийшли на захід — це для мене велика радість і несподіванка. Бо ми їм роздаємо на сесіях міськради запрошення на всі міські заходи. Але вони на них не приходять.

У будь-якому разі те, що Ліна Костенко приїхала до Рівного, — це велика подія. Тож всі непорозуміння, які виникли в організації, у порівнянні з цим — такі дрібниці. А Ліна Костенко була зворушена зустріччю, вражена. І іншим містам, в які вона поїде, мабуть так, як Рівному, не пощастить, бо не буде такої довгої автограф-сесії. Адже рівнянам обіцяли лише 45 хвилин виділити на автографи, однак поетеса сказала: «Жодна людина звідси ображена не піде». І підписувала книги до 23-ї години. Я Ліні Костенко казала: «Ви ще не бачили, що робилося перед театром». А вона відповіла: «І не хочу цього бачити, щоб не засмучуватися через те, що не всі бажаючі змогли на зустріч потрапити».

Мирослава ШЕРШЕНЬ, Дарина ГУЗЕНКОВА. Рівне вечірнє

Додав Art-Vertep 27 січня 2011

Про автора

Українська письменниця-„шістдесятниця“,поетеса. Лауреат Шевченківської(1987),Антоновичів (1989),Петрарки (1994)премій.У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі,за що була надовго виключена з літературного процесу.