Автори / Культурний центр Арт-Вертеп / Закликання Весни. Стрітення з гуртом «Вертеп»
Найшанованіше свято у лютому – Стрітення (ще Зимобор або Громовиця)!
На Стрітення Зима з Весною зустрічаються. Та з-давних-давен повелося в народі приймати активну участь у закликанні довгоочикуваної Весни зі співами, святковим настроєм та смачними пригощаннями.
Культурний центр "Арт-Вертеп" пропонує здійснити це таїнство природи разом з гуртом "Вертеп".
Запрошуємо доличитися до дуже відповідальної місії - Закликати Весну і проганяти Зиму, що коротко, але дуже люто морозить нас в цьому році!
З собою мати гарний настрій. А для тих, хто любить співати - готуйтесь до хорових виконань)
От декілька пісень, якими Весну закликають - вивчайте співайте на здоров'я і на теплу весну!:
Володар
Веснянка
Йшла дівиця
Гурт "Вертеп" (акустика, малий склад):
Олексій Бондаренко - акустична гітара, спів
Микола Константінов - ударні, спів
Роман Яцун - скрипка
Федір Бугай - боян, спів
Тимофій Хом'як - перкусія, спів
а також хорові заспіви наших гостей, дружин та дітей)
Місце: Культурний центр Арт-Вертеп (вул. Червона 11)
Дата та час: 15.02.2012 (ср). 19:00
Вхід: 40 грн.
Акредитація обов`язкова, кількість місць обмежена!
Кількість місць обмежено!
mail@artvertep.dp.ua +38 (050) 361 35 33
Деталі: www.artvertep.com
Традиція: СТРІТЕННЯ
Дочекались люди Стрітення Господнього – “Стрічань”. В цей день -15 лютого, зима, кажуть, йде туди де було літо, а літо – де була зима.
- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила.
За народним віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого та в день Св. Анни – 3 грудня.
Весною Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина. Зиму веде попід руки старий дід (Мороз), вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений горщик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.
У літа віник на голові, сорочка квітами мережена, зелена плахта – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці…
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо перемирило Зиму, а якщо холодніше – Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле вийдеш не скоро.
- “Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!” Або ще кажуть так: “ Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!”
Хазяї ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – погана ознака.
В цей день колись в церквах України святили воду, а разом з водою святили свічі. Посвячені на Стрітення свічки звались “громичними” , бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давались вмираючому при читанні одхідної молитви.
В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалось колись “Громиця”. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще невживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила, ця вода – цілюща. Нею натирали хворі місця, і вірили, що допоможе. Найкраще ця вода ніби допомогала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло “погане око”.
Стрітеньською водою ще кропили скот і давали йому пити її – “щоб не хворів”. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну “першу” неділю – першу на молодику.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар двав йому хліб, сіль і кропив стрітеньскою водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тобі поможи!”
Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітеньською водою і промовляв: “Боже тебе збережи!” Віра в силу стрітеньскої води в багатьох селян збереглася ще й досі.
“Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці”.
Зображення: автор - Тетяна Кобзар, живопис - "Стрітення"
Додав ceny bab 15 лютого 2012
Про автора
Мистецька Агенція "Арт-Вертеп" (www.artvertep.
