Автори / Юрій Фоменко / Історія однієї чарки
На столі стояла чарка. Вік її був не коротким і не довгим. Так собі, років за сотню. З усього комплекту, купленого прадідом, вона залишилась одна єдина.
Сестри її загубилися в різні часи й у різних країнах, не покидаючи ніколи своїх господарів – моїх пращурів на хуторі.
Крізь відчинене вікно сонячні промені панували в кімнаті. Тінь від чарки на столі розляглася зеленим розсіяним світлом. Промінчики сонця грали у скляних її сотах. Задивився на смарагдове світло, що лягало прозорим віялом на стіл. В кожному шестикутничку – ціла історія. Уявляв людей, котрі її підіймали, тримали слово і мали думку…
1914 р. Прадід.
Слово: «Дай, Боже, рідні нашій здоров’я й достатку. Щоб лихо обходило нас стороною. Діти радували».
Думка: «Господи, вбережи від фронту. Дай, Боже, розуму Миколашці зупинити війну. Вже півтора десятка мужиків у село не повернеться, а які господарі були. Господи, вбережи нас».
Доля: Помер у 1932 році.
1916 р. Мировий суддя.
Слово: «Хочу підняти чарку за господаря. Хазяїн – чесна людина. Закон шанує, а закон – то понад усе, бо то є дисципліна».
Думка: «Щось я промахнувся. Міг би більше взяти. Та вже є, як є. Все одно, його справа виграшна була. Дякую Богові й за це».
Доля: Загубився на теренах громадянської війни.
1919 р. Більшовик-агітатор.
Слово: «Красная армия освободит вас от всякой петлюровской и белогвардейской нечисти. Земля будет принадлежать крестьянам, фабрики и заводы – рабочим. Революция победит во всём мире».
Думка: «И я буду одним из руководителей. Я буду с этих малороссов делать людей, буду вести их к коммунизму».
Доля: Зарубаний махновцями при відбиранні провіанту у селян.
1919 р. Григор’євський отаман.
Слово: «Хочу, дядьку, підняти чарку у Вашій хаті за всіх нас. За чесну працю і вільного селянина».
Думка: «Чи буде шанс на ту чесну працю? Всі розгризлися, як собаки. Що не хутір – то новий ватажок світового масштабу. Боже, дай розуму… і шансу».
Доля: Загинув у 1941 році під Кривим Рогом.
1929 р. Уповноважений з району.
Слово: «Партия и товарищ Сталин поставили задачу: создать крупные коллективные хозяйства на основе крестьянских дворов. Повысить производство сельскохозяйственной продукции на 150%. Коллективизация должна охватить все крестьянские хазяйства. Будет ликвидировано вредное буржуазное влияние частной собственности. За нашу коммунистическую партию! За товарища Сталина!»
Думка: «Согнать бы их побыстрее в колхоз, повысят в обласное руководство».
Доля: Заарештований і відправлений в табори за доносом такого ж уповноваженого. Подальша біографія не відома.
1934 р. Бабуся.
Слово: «Слів нема. Ще є сльози».
Думка: ……….
Доля: Працювала на різних роботах, на пенсії прибирала в школі.
1937 р. Голова сільради.
Слово: «Партія і товариш Сталін працюють над викриттям ворогів нашої держави. І тим ворогам не зупинити нас на шляху до світлої мети побудови комунізму».
Думка: «Господи. Сьогодні з району звістку дали, що завтра Петра й Василя забрати повинні. Треба попередити ввечері, щоби вночі на шахти Донбасу йшли. Там може виживуть. Господи, скільки ж ти мені ще часу даєш ходити по Білому Світу?»
Доля: Засуджений трійкою НКВД до розстрілу.
1941 р. Німецький офіцер.
Слово: «Мы есть освободители вас. Власть Великой Германии есть самая справедливая власть. Наша победа близка и неотвратима».
Думка: «Не плохо бы было иметь после победы здешние чернозёмы в своём имении».
Доля: Попав у полон під Корсунем. Працював на будівництві в СРСР як військовополонений до 1950 року. Потім повернувся до Німеччини.
1943 р. Червоноармієць.
Слово: «За перемогу!»
Думка: «Людоньки... Коли ж цей жах скінчиться?...»
Доля: Отримав поранення. Повернувся інвалідом. Загубися у повоєнні роки.
1947 р. Кума дідова.
Слово: «Господи, упокій душі двох діток моїх. Господи, чи ти є? Господи, якщо ти є, відкрий очі і глянь!…»
Думка: що думала те й говорила.
Доля: Полола рядки в колгоспі за трудодні й копійки. Мала пенсію в 1970-х роках 12 крб. 20 копійок.
1952р. Колгоспний агроном
Слово: «За врожай. За виконання доведеного нам плану».
Думка: «Як же сину старшому паспорт взяти, щоб виїхав у місто і хоч трішки долі побачив?...»
Доля: Став головою колгоспу.
1956 р. Секретар райкому.
Слово: «Центральний комітет партії ухвалив постанову «Про подолання культу особистості та його наслідків», у якій було проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні причини виникнення культу Сталіна. Партія викрила… »
Думка: «Господи, дякую. Господи, дякую. Боже, я ж по лезу ножа ходив. Господи, вижив… що робити, - через мої доповідні людей карали, а вони можуть виявитися не ворогами народу… помилявся!»
Доля: За віком – перейшов на викладацьку роботу і мав підвищену пенсію.
1964 р. Дід.
Слово: «Синок, синок.. нащо ти на ту шахту йшов?…»
Думка: «Господи, забери Ти ту бляху на хаті, що влада дала за сина. Господи, віддай сина меншого…»
Доля: Маючи п’ять золотих медалей ВДНГ СРСР, так і не бачив, за винятком кількох років дитинства, гідного життя.
1975р. Батько.
Слово: «За Вас, тату. Ви – наша опора… »
Думка: «Батьку, тримайтеся.»
Доля: Будував соціалізм, не дуже пам’ятаючи за себе. Сіяв і косив пшеницю. Садив дерева – де й скільки було можливостей. Ані релігія, ані партія в нім не змогли перемогти Духу Степу.
1991 р. Я.
Слово: «За Україну!»
Думка: думка була щаслива, наївна, світла і добра.
Доля: Яка є.
2011 р. Брат.
Слово: «За наш Рід, що має Честь і Славу. Щоб ми збирались частіше і бачили один одного. Щоб Доля посміхалась і здорові всі були.»
Думка: думка особливих розбіжностей з промовою не мала.
Доля: Яка дісталась.
...Час спливав, Сонце поволі котилося до небокраю... Зелене світло на скатертині від чарки меншало, і його знову замінила тінь. Закривалася книжка історії однієї чарки.
...Речі – живі. Ми просто не вміємо їх слухати. А може не хочемо?
...Зупиніться. Дослухайтесь. Вони заговорять з вами. Вже нароблено помилок нашими пращурами, а їхні речі ще намагаються попередити нас…
...На покутті стояла чарка. Вік її був не коротким і не довгим. Так собі, років за сотню. У чарці була налита горілка, а зверху – покладений житній окраєць.
Додав oleg.verbova 25 березня 2013
Про автора
Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ.
