Автори / Народні Свята / Амазонки в давній Україні та "водіння Куща"
Недавно, на прослухані лекції по історії України, історик говорив, що українські жінки мають 20% відношення до жінок-воїнів, яких називають амазонками. Тобто я, як і всі жінки України, можу бути їхнім нащадком. Знаючи роль сучасної української жінки в сім"ї - легко в це повірити. Адже головною в нас - є завжди мати.
Омужені - так називало себе в добу Матері світу мужнє давньоукраїнське плем'я, ІІІ-І століття до н.е. Легендарні амазонки займали величезні території від приазовських та причорноморських степів низу Дніпра - до Балтійського моря.
Амазонки першими навчилися їздити верхи, тому їхня поява серед ворогів була несподіваною. То справді було неабияке видовище, коли дівоче військо в коротких спідницях, блискавично, з диким криком, від якого холонуло в серці вривалося у ворожий стан. Амазонки, сидячи на своїх баских конях, уміло, заводячи руку через плече, натягували тятиву і стріляли з луків, чого не вміли робити навіть греки.
За свідченями Гіпократа (460-377 до н.е), амазонки володіли секретами народної медицини, ще в дитинстві припалювали собі міддю праву грудь, гальмуючи її ріст, що створювало переходові всієї сили до правого плеча і правої руки. У лівій руці вони тримали легкий щит у вигляді півмісяця, а шоломи прикрашали барвистим пір'ям.
Лівою груддю амазонки годували дітей, яких народжували від молодих скіфів, з якими інтимно зустрічалися один раз у рік на велике свято бога Ярила. Коли народжувався хлопчик, його вбивали або калічили, щоб не міг бути воїном, а дівчаток старанно виховували і доглядали.
Іноді, лише задля продовження роду, полонених воїнів залишали на одну ніч, спали з ними, а на ранок заколювали кинжалами. Здебільшого чоловіків приносили в жертву, виражаючи своє благоговіння та сподіваючись таким чином на прихильність могутніх богів.
Стратегію ведення амазонками війни переняли скіфи. Амазонки рідко вступали у відкритий бій. Ворогові завжди доводилося їх шукати. Беручи від степу все необхідне, відганяючи худобу, засипаючи джерела та випалюючи траву, вони зненацька зявлялися і зненацька зникали.Тримаючись від противника на відстані одноденного переходу, вони так вимотували його, що той не спроможний був протистояти їм у битві.
Розповідають, що Олександр Македонський, котрий нібито походив від давньооріанського племені пелазгів, тобто журавлів, теж воював з амазонками.
Могутнє давньоукраїнське плем'я амазонок дало про себе знати після останньої битви з греками, з якими постійно вело війни. У битві, описаній Геродотом, який жив у V cтолітті до н.е., греки перемогли цих войовничих жінок. Багатьох захопили в полон і повезли на кораблях до дому. Коли вітрильники вийшли в море, греки вирішили відзначити свою перемогу вином. Невдовзі здійнялася буря. Амазонки напали на своїх переможців і перебили всіх переможців до одного. (Чоловіки, спиртні напої роблять вам багато лиха). Висадившись на скіфські землі, захопили табун коней і почали громити скіфські городища. Царі скіфів для приборкання войовничих дів послали молодих воїнів. Як зазделегіть було сплановано - битви не відбулося. Юнаки вступили з юними амазонками в інтимні стосунки. Так народилося плем'я cарматів, які жили на схід від Дону. Головою в родині була жінка, яка продовжувала спосіб життя амазонок. Разом з чоловіками їздила верхи на полювання і війну, носила чоловічий одяг. Жодна жінка з цього племені не виходила заміж, поки не вбила хоча б одного ворога. Згодом сармати нещадно розгромили своїх батьків скіфів, поклавши край непереможній Скіфії.
Запорозькі козаки XVI-XVIII ст. називали себе нащадками сарматів, а отже і славних амазонок.
Амазонки воювали в Малій Азії, Індії, Мідії та Кавказі, де заснували багато міст. Вони брали участь у Трояньські війні (VII до н.е).
У загонах царя Святослава (помер 972 р.) служили амазонки-русички, по чоловічому одягнені і озброєні. У війні з греками завзято билася амазонська рать на чолі з їх отаманкою Славуньою. Чужинці дивувалися, що в ті часи в Україні-Русі жили ще амазонки.
Існує версія: після падіння Трої одні амазонки перебралися в Африку, інші - заселили океанічні острови, а деякі осіли в Південній Америці на берегах знаменитої ріки, яку почали називати їхнім іменем - Амазонка.
Відгомін тих давніх часів живе і сьогодні. На Поліссі, що на Рівенщині, пам'ять про амазонок дожила і до наших днів в унікальному обряді "Водіння Куща": жінки, що супроводять на Зелені свята ряджену квітами та листям найвродливішу дівчину, називають себе дівочим військом, або гвардією. Ватага стройових жінок на чолі з живим Кущом ходять від хати до хати, вітаючи своїх одосельців зі святами, а ще з тим, аби вічно жила в зоряному небі душа наших предків. Кажуть, що саме на Поліссі ці колишні амазонки і проживали.
Література: Войтович В. Міфи та легенди давньої України: Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.- Тернопіль: НАВЧАЛЬНА КНИГА-БОГДАН, 2007.- (Серія "Золота Пектораль")
Додав ceny bab 24 червня 2013
Про автора
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
