Автори / Юрій Фоменко / Вона пасе кіз
Вона пасе кіз…
Це філософія її життя. Вона розуміє їх, а вони її. Мандрують світом своїм. І повірте їх світ не самий гірший серед інших. В нім нема політики і серіалів, злоби і хитрості. Він наївний, з дитинством в душі і зморшками на обличчі. З вірою, що не обмануть.
Вона пасе кіз… вона їх чує і вони чують її. Непродане молоко відносить в дитячий садок. Там серйозне панство ходить з чашками і козиним молоком на губах. І те серйозне панство знає по імені усіх її кіз. В її душі нема жадоби і заздрощів. Така проста і щира філософія її життя.
Її світ блукає степом між приїздами шестидесятирічного сина. Кожної суботи вона стоїть коло двору і виглядає рейсовий автобус. Після господарських робіт вечеряють і довго гомонять. На ранок вона з козами проводжає його. І знов чекає.
Вона пасе кіз. Вона йде з ними осіннім степом назустріч зимі. І будуть вони зимувати. І будуть виглядати по вихідним автобус. І будуть з сином господарювати, вечеряти, а на ранок його проводжати .
За зимою прийде весна. І піде вона з козами в степ. Своїм світом, не чужим.
Вона пасе кіз…
Додав nady 20 жовтня 2013
Про автора
Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ.
