Автори / Мистецька аґенція Арт-Вертеп / Всі на «барикаду»! Де ви, Всі?

7-9 грудня у Харкові відбувся довгоочікуваний фест «Харківська барикада», який її організатори назвали Другим міжнародним фестивалем сучасного мистецтва. «Другість» пов’язана з тим, що камерні заходи, влаштовані у січні до закриття харківського арт-клубу «OstaNNя барикада», позиціонувалися як зародження нового фестивалю. Популярний сьогодні фестівський епітет «міжнародний» теж має своє підґрунтя: серед тих 50 письменників, які відвідали Харків-фест були представники литовської, білоруської, російської, польської літератур. Ось тільки заготовлений мною килимок (знаєте, коли на форумах всі так активно обговорюють придбання квитків до Харкова, готуєшся до сидіння на відділеному тобі шматочку підлоги) виявився непотрібним: вільних місць у досить місткому залі «Радміру-Експохоллу» вистачало з лишком.

Князі і князівни

За доброю традицією Мистецького об’єднання «ОstaNNя барикада» і за задумом куратора й модератора дійства Сергія Жадана фестиваль «Харківська барикада» складався із двох рівноважливих складових: літературної і музичної. Переважала, звісно, перша, причому, аби всі знайшли щось собі до смаку, герметично-класична поезія поєднувалася із естрадно-авангардовою.

Читали вірші чотирма мовами учасники напродив цікавого проекту «Magnus ductus poesis» («Велике князівство поезії»). Як розповів білоруський поет Андрей Хаданович, виникла ця ідея з метою об’єднання авторів різних культур і стилів. Так і склалося, що литовські, білоруські, польські, українські поети не просто друкуються в одній антології, а й перекладають одне одного. 7 грудня литовці Євґеніус Алішанка, Владас Бразюнас, Вітаутас Дексніс, поляки Барбара Ґрушка-Зих і Роман Мєчковський, білоруси Андрей Хаданович і Марийка Мартисевич, львів’янин Остап Сливинський читали свої поезії студентам Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Зазначу, студентами цей захід сприймався зацікавленіше, аніж «барикадниками». Хоча на інтерес до яскравих білорусів не впливало місце читання. Ось що значить — розуміти без перекладу.

Слемери і слемерки

Після феєричного слем-турніру, проведеного минулоріч у рамках харківського фестивалю «ZEХ», «барикадники» з нетерпінням чекали на Перший відкритий чемпіонат України зі слему. Від попепередніх змагань ці мали відрізнятися тим, що учасники з різних міст України попередньо пройшли відбірковий дофестивальний тур (із 60 охочих лишили 14). Говорячи про слем, ніколи не виникає бажання аналізувати образність чи метафоричність читаного зі сцени. В пам’яті лишаються шпильки Ульянова й суто декоративне: іграшки, забинтовані голови, аґресивні випади, судомно стиснені мікрофони, поетівська спідня білизна... Що цікаво, всі ці «поети» і поети не просто пишуть під Жадана, але й старанно повторюють ритмомелодику його читання. Але поезія, на щастя, перемогла «труси й бинти»: нагорода журналу «ШО» дісталася (нарешті) Дмитру Лазуткіну.

Трошки повітря

Другого «барикадного» дня поезії було ще більше. Як результат, ти ходиш заповнений чиїмись цитатами – глибокими і влучними, але пригадати, ким вони були промовлені, — справа з непростих. «Повітря/Воздух» — назва московсько-харківських поетичних читань. Зазначу, що на цьогорічному фестивалі харківські автори були представлені досить чисельно. «У нас сьогодні дуже цікаве письменницьке середовище, — пояснює цей факт Сергій Жадан. — Але, як це не парадоксально, навіть у Харкові їх знають не всі». Справді не часто випадає послухати поезії Ганни Яновської, Романа Трифонова чи Ростислава Мельникова. Поетка Лала Багірова відома завдяки своєму театру-дуету «Homo ludens».

Вірші двотисячників для тих, хто цікавиться сучукрлітом, а отже, знайомиться з найновішим на Форумі видавців у Львові, була уже чутою. Як і баченою виявилася антологія молодої поезії «Дві тонни». Хоча присутність у нашій літературі такої кількості молоді не може не тішити: харківці Олег Коцарев і Сашко Ушкалов, полтавець Микола Леонович, київці Богдан-Олег Горобчук, Галя Ткачук, Олег Романенко, Павло Коробчук, Ірина Цілик, Олесь Корж, Вікторія Черняхівська, Владислав Волочай...

ПороШОк у порохівницях

Презентації часописів на «Харківській барикаді» теж не стали диво-відкриттями. З журналом «Нове мистецтво» знайомили театралізовано, позаяк видає його «Харківський театральний центр». Видання дуже цікаво замислено, але презентація виявилася не надто вдалою. Фраґмент із вистави Едуарда Безродного «Радіоточка» — зі співом дельфінів — дивилися під час цьогорічної «Курбалесії».

Автори, які читали свої тексти у рамках презентації харківського журналу «©оюз писателей», справді здивували. Передовсім тим, що у Харкові існує такий цікавий пласт російськомовної літератури, але цей факт чомусь замовчується. За Андрієм Краснящих, «все давно уже забыли о том, что есть харьковские русскоязычные поэты». Ми звикаємо до поезії презентаційної, читаної зі сцени і починаємо вірити, що на цьому сучасна література вичерпується. Юрій Цаплін, Андрій Пічахчи (він читав і вірші своєї доньки Кароліни, яка сиділа на височезному стільці і не сягала ногами підлоги), дніпропетровський поет Максим Бородін...

Журнал «ШО» привіз авторів, яких останні роки доводилося чути настільки часто, що хочеться уже радити видавництву «Фоліо» змінити репертуар: Таня Малярчук, Світлана Поваляєва, Юрко Покальчук... Хоча Поваляєвій і кричали «браво», коли вона читала свої вірші коханому у слухавку, хоча й шаленіла публіка, коли Пако свої поезії «співав» у супроводі «Вертепу»... Хотілося нових форм і нових облич.

Причинно-наслідкові зв’язки

Музичну складову на «Харківській барикаді» забезпечили 5 команд. Полтавці із «Контрабасу» здобулися на оцінку — «суцільний позитив». Цей гурт, як і дніпропетровський «Вертеп», поставили на початок програми, тому їх усі чемно слухали, сидячи на своїх місцях. Світло не вимикали і під час виступів танцювальніших гуртів. Найсумніше було все ж споглядати напівпорожній зал, коли задавали драйву «Собаки у космосі» й найочікуваніші «Сонцекльош». То ж чому, виникає настирливе запитання, молодь цілеспрямовано перед заключними концертами кудись «звалювала»?

Звісно, познака на афішах «Вхід вільний» — причина перша. Цінуєш більше те, за що виклав свої гроші, а не те, що профінансували спонсори. Але платність заходу ситуацію сильно б не змінила. Запитала Жадана, чому частина запланованих акцій повтрює програму Форуму видавців. «Мабуть, мало у нас письменників, — відповів Сергій. — Ну, не те щоби мало, просто, кого не запроси, всі вже тут були. Тому ми цього разу запрошували молодих — видавництво «Маузер» з антологією «Дві тонни». Всіх інших визначали «Фоліо» і журнал «ШО». Можливо, їм треба розширювати коло своїх авторів».

Для письменників же відомих можна вигадувати якісь нові ролі: проводити майстер-класи, читати лекції для викладачів укрліту, ставити вистави, малювати картини і вишивати хрестиком... Насправді ще кілька років тому така популярна форма презентацій книжок і письменників (пригадую, як велелюдно презентувалися перші книжки Ірени Карпи!) уже інколи не спрацьовує.

Нові «барикади»

Але літературне дійство Харкову таки потрібне. І не лише йому. «Цей фестиваль є таким чинником рівноваги на українському сході», — зазначив куратор Львівського літературного фестивалю Остап Сливинський.

Для рівноваги загальноукраїнської Олесь Доній і його мистецьке об’єднання планують провести у Кам’янець-Подільському замку фестиваль «Серце Європи». «У нас скрізь фішка — поєднання літератури й музики, — розповідає Доній, — До участі ж у цьому фесті будуть запрошені письменники й музиканти з центральноєвропейських країн: Чехії, Словаччини, Нідерландів, Польщі, Литви. Умова така: брати тих поетів, чиї вірші покладені на музику, і лише ті гурти, які виконують композиції на тексти цих авторів». Має «OstaNNя баррикада» й ідею влаштувати «Барикаду на Тузлі» — спільний український і кримськотатарський фестиваль.

Тетяна Терещенкова, спеціально для Арт-Вертепу

Додав Art-Vertep 11 грудня 2007

Про автора

Мистецька Агенція «Арт-Вертеп» - громадська організація, заснована у 2001 році. Діяльність Аґенції охоплює всі напрямки сучасного мистецтва: музика, кіно/театр, література, образотворче мистецтво; ярмарки, спортивні змагання, історичні

Автори пов'язані с новиною

Остання Барикада ,