Автори / Мистецька аґенція Арт-Вертеп / Книга з розкруткою та без. Як заохотити покупця придбати книжку?
Для того, щоб книжковий проект став успішним, мало видати книжку і виставити її на прилавку. Треба діяти за законами ринку, озброївшись правилами просування товару до споживача. Адже книжка – товар. Часом знаходиш на полиці крамниці класну книжку маловідомого автора і запитуєш себе: чому про неї нічого дотепер не чула? Як же «вони» її продаватимуть, якщо орієнтирів на шляху читача до книжки не виставляють?
Кілька років тому Андрій Курков, успішний нині письменник, стояв на Андріївському узвозі у Києві та продавав свої книжки. Тоді з письменниками зазвичай розплачувалися «авторськими тиражами» - 10 відсотками від загального: продавай як можеш. Андрій одним із перших почав говорити про те, що у нас не вистачає розуміння, як продавати книжки, як зробити з невідомого талановитого письменника відомого, як пропагувати літературу. «Немає такого письменника, якого б видавець повів за собою і сказав: читайте його, інакше багато втратите».
Звідки ми дізнаємося про вихід книжки, достойної уваги? Запальних публікацій (у жанрі «прочитала, сподобалося, чого і вам бажаю») мало, телепередач на цю тему – теж. Добре працює метод читацького «радіо» між книгоманами (у тому числі в інтернет-форумах). Але жодної історії про те, як якесь українське видавництво запалило «зірку», вклавши в її розкрутку грубі гроші, я не знаю.
Наша колишня землячка російська письменниця Олександра Мариніна - талановита детективниця, але ж одночасно - і результат потужної рекламної кампанії. У розпал популярності Мариніної бюджет її рекламної кампанії становив 2 мільйони доларів. Але ж тиражі її книжок - десятки мільйонів. У нас таких видавництв з такими можливостями немає. Але навіть і наявні можливості не використовуються. Деякі наші видавництва не мають навіть сайтів в Інтернеті.
Феномен творів Оксани Робскі теж невипадковий. Талант у російської оспівувачки гламурного життя, безперечно, є. Як і потужна рекламна підтримка з перших кроків на літературній ниві. Автор скандальної книги «Лохness. Роман с чудовищем» російська журналістка Олена Токарева розкриває секрети розкрутки «гламурних» письменників. В Оксани Робскі, виявляється, є діти, про яких вона ніколи не говорить у своїх численних інтерв’ю, зберігаючи образ «девушки с Рублевки». Старшій доньці - 19 років. На думку Олени Токаревої, письменниця приховує своє материнство, швидше за все, через умови контракту. Вважає, що до піару романів Робскі доклалися великі ріелторські компанії - їм було вигідно підняти престижність, а значить і ціну, Рубльовки, де живуть герої Робскі.
Як наші письменники допомагають своїм книжкам вийти на читача?
Кожен новий роман Марини Гримич донедавна кардинально відрізнявся від попереднього. Гримич називає це зондуванням читацького попиту, пояснюючи: «До літературної творчості ставлюся по-діловому». Чому? «Українським письменникам треба боротися за свого читача». Письменниця таки намацала «золоту жилу» - еротично-іронічний роман, і вже видала, щоправда, під псевдо, один за другим романи «Пор’ядна львівська пані», «Великий секс у Малих Підгуляївцях» та «Палома Негра».
Андрій Курков не лише демонструє вміння безбідно жити з художнього слова, а й докоряє тим, хто думає, що письменництво і бідність в Україні – синоніми: «Українські видавці не вірять, що можуть заробити на українських письменниках. Самі письменники не думають, що можуть заробити на літературі. Не вірять у свою спроможність знайти масового читача. Це - психологічний провінціалізм, який залишився ще з радянських часів».
Марія Матіос відчуває правильні ходи до читача. При цьому не світиться на світських тусовках та на телеекрані. Варто згадати спільну акцію письменниці та «ВЗ» напередодні Форуму видавців, коли на сторінках нашої газети було надруковано главу з тоді ще неопублікованого роману «Майже ніколи не навпаки» - і спалах інтересу читачів зніс з прилавків тисячі примірників. Марія Матіос не боїться пліток, і навіть сама їх повторює, підсміюючись. Як це було у випадку з «новиною», що письменниця подарувала видавцеві авто…
Юрій Андрухович напустив туману таємниці навколо роману «Таємниця» ще до його виходу. Читач, поглинаючи сторінку за сторінкою, розуміє, що упіймався на вміло закинутий гачок – і не шкодує.
Кілька запитань про розкрутку та піар книжок до письменниці Ларисі Денисенко
- На російському книжковому ринку грають за законами шоу-бізнесу...
- У режимі шоу-бізнесу в Росії функціонує масова (прибуткова) та модна література. Крім того, аудиторія читачів, що читають російською в сотні разів більша, ніж частка прихильників україномовної книжки. Відповідно доходи та витрати російських видавців – незрівнянно більші. Можна витратити на рекламу багато, якщо знаєш, що книжка розійдеться як мінімум стотисячним накладом.
- Кажуть, Робскі свого часу принесла у видавництво свій перший роман разом із мільйоном доларів на розкрутку. Чи вкладають наші письменники фінанси у рекламу своїх книжок?
- Ні. якщо не помиляюся, тільки Андрій Мелєхов вклав кошти в рекламу своєї книжки «Малярія». Ця книжка навіть має власний сайт. Був цікавий книжковий промо-проект Марини та Сергія Дяченків у співпраці з Русланою «Дика енергія. Лана», в який вклала кошти та енергію популярна співачка.
- Яка ж роль відводиться видавництвам у продюсуванні книжки? Чи втручаються видавці у такі іміджеві речі, як, скажімо, «треба змінити зачіску»?
- Ніхто з видавців цілеспрямовано не платить мас-медіа за те, щоб друкували матеріали та рецензії, показували письменників або книжки. Ніхто не примушує нас змінювати імідж, носити окуляри або, скажімо, зачіску «кінський хвіст». Українські видавництва забезпечують письменникам регіональні тури та презентації нових книжок, але й це роблять далеко не всі. Молоді поети самі забезпечують собі промо, організовуючи поетичні турніри, СЛЕМ-фест…
- На що готові письменники заради продажу книжки?
- Письменниця Світлана Поваляєва вирізняється вмінням організовувати та створювати цікаві книжкові презентації, застосовуючи театральні вистави, кліпи, які знімає сама, власний спів та музику.
Неординарно підходить до справи молода письменниця Марія Штельмах, яка працює на ТБ (канал «1+1»). Вона залучає до презентації своїх книжок ведучих та співробітників каналу, з якими товаришує. Вони розігрують сцени з її романів. Але все це разові акції. Ніхто не замовляє рекламу в метро, жодного разу я не бачила письменницького біґборду, скажімо, «Ірен Роздобудько. Кращі книжки в книгарнях вашого міста. З любов’ю». Жодного з письменників не залучають до масових розважальних проектів на кшталт «Танці з зірками», жоден з нас не рекламує кави, шоколаду, шампуню… Поки що ми не є брендами.
Особисто я хочу отримувати гроші за свої книжки, а не вкладати. Не відмовляюся працювати для розширення своєї аудиторії, але творчими засобами: проводжу зустрічі з читачами, беру участь у літературних акціях, веду колонки в журналах, інформую про свою творчість на власному сайті www.larysa.com.ua та на популярних блогах. І завжди намагаюся популяризувати інших українських митців.
Галина Вдовиченко, «Високий Замок»
Додав Art-Vertep 28 лютого 2008
Про автора
Мистецька Агенція «Арт-Вертеп» - громадська організація, заснована у 2001 році. Діяльність Аґенції охоплює всі напрямки сучасного мистецтва: музика, кіно/театр, література, образотворче мистецтво; ярмарки, спортивні змагання, історичні
А сама газета "Високий замок" має постійну колонку книжкових рецензій? Чи вони тільки бідкаються, що у інших видань немає такої колонки, та розповідають, як добре в Росії?