Автори / Дмитро Гнатюк / Всупереч оперним канонам
28 березня знаменитому співаку, режисеру, народному артисту України, академіку Дмитру Гнатюку виповнюється 80 років
Розквіт і слава видатного артиста нерозривно пов’язана з Київською оперою. На цій сцені він створив прекрасні драматичні ролі як співак, блискуче виступаючи з українським репертуаром, партіями зі світової класики. Завдяки таланту Дмитра Михайловича на сцені Національної опери, яка вже 54 роки є для Гнатюка рідним домом, побачили світ вистави, написані сучасними композиторами. Про оксамитовий голос Дмитра Михайловича написані тисячі схвальних рецензій. Гнатюк — кумир кількох поколінь слухачів не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
«Я щасливий із того, що мій голос знаходив і знаходить відгук у багатьох людей, — признається співак. — Коли людина закохана у країну, пісню, людей — це додає сил. У моєму житті були різні смуги».
— Не часто людині за життя вдається стати легендою, а Дмитро Михайлович став нею вже на початку своєї творчої кар’єри, всупереч багатьом оперним канонам, — розказує мистецтвознавець, завідувач літературної частини Національної опери України Василь Туркевич. — На київську сцену він прийшов із консерваторії не
Дмитру Михайловичу випало жити на перехресті двох століть і тисячоліть, у різні епохи. Не було жодного радянського вождя, який би не захоплювався його голосом. У 1946 році, ще коли він був студентом консерваторії, відбувся його дебют на сцені Большого театру. В ложі аплодували молодому баритону Мао Цзедун і Сталін.
«Я про ту зустріч довго нікому не розказував, бо знав, що наживу собі ворогів, — пригадує Д. Гнатюк. — Згодом пішли чутки про мій виступ у Москві, але однокурсники не вірили, що це було насправді. Тільки коли Григорій Верьовка (художній керівник Народного хору України), з яким ми виступали в Москві, розказав про мій тріумф І. Паторжинському, тільки тоді кепкувати з мене перестали…. Потім, за велике творче життя, мені доводилося часто виступати на урядових концертах. Але я ніколи не вважав себе „номенклатурним“ співаком».
Баритон Дмитра Михайловича в однаковій мірі можна вважати і ліричним, і драматичним, залежно від того, яку партію він виконував. Артист умів міняти тембральні нюанси, переходив від елегійності піано до експресивної динаміки, особливо у виставах із напруженим психологічним сюжетом (Жермон у «Травіаті», Ренато з
Дмитро Михайлович багато працював над розширенням репертуару Національної опери творами сучасних композиторів. Його участь у операх стала «золотою» сторінкою українського сучасного мистецтва. Гнатюк у багатьох параметрах визначив виконавську манеру інтерпретацій кількох подальших поколінь співаків, які перейняли нюанси стилю уславленого майстра опери. А коли співак відчув, що йому тісно в оперному репертуарі — зайнявся концертною діяльністю. З ім’ям Д. Гнатюка пов’язано народження української естради. Він неперевершено виконував народні пісні, романси. Дмитро Михайлович до висот підняв твори, написані Платоном Майбородою, Олександром Білашем, Анатолієм
— Іще задовго до завершення своєї
Не лишився осторонь вирішальних подій Д. М. Гнатюк і в час помаранчевої революції. З першого дня разом із багатьма артистами Національної опери він був на майдані Незалежності, виступаючи перед мільйонами українців, які були обурені фальсифікацією результатів виборів. Дмитро Михайлович співав «Многая літа» на
Нині Гнатюк сповнений багатьох творчих планів. Кілька днів тому режисер разом із трупою Київської опери повернулися з Данії, де з великим успіхом пройшли гастролі українських майстрів. Шість разів виконали артисти «Аїду» Верді — тріумф!
29 березня саме цю оперу будуть виконувати на честь постановника вистави Д. Гнатюка з нагоди його ювілею. А 31 березня Дмитро Михайлович запрошує шанувальників свого таланту на бенефіс, який відбудеться на головній сцені нашої країни — Палаці «Україна». Програма називається «А я люблю, люблю, як в юності». Гостями вечора стануть оперні співаки: Володимир Опенько, Оксана Дика, Тарас Штонда, Володимир Гришко, а також колеги по естрадному цеху — Тарас Петриненко, Іван Попович, Оксана Білозір, гурт «Океан Ельзи» та інші.
Тетяна Поліщук, «День»Додав Art-Vertep 27 березня 2005