Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Статті Інформація

Автори / Іра Цілик / Навчитися фільмувати емоції

Кожне життя — окрема книга. Кожна книга — окремий світ. Який спочатку створить автор. А вже потім — читач. Добротний текст після останньої поставленої автором крапки розпочинає свій шлях. Самостійний та незалежний. Книга зберігає тепло або холод письменника незалежно від того, хоче того митець чи ні.

У житті кожної людини трапляється такий момент, коли вона намагається відшукати щастя, з-поміж чужих рис та доторків віднайти себе. Головна героїня повісті Іри Цілик «Післявчора» Кіра Буцім дорослішає, радіє, спілкується з друзями, плаче з втрат. Тобто живе нормальним людським життям. В іншій сюжетній лінії повісті подається кохання до одруженого чоловіка, імені якому авторка не дає, а називає Травкіним. Не впевнена, що героїня відчуває себе щасливою від цих стосунків, але читачу здається спокійною (як зовнішньо, так і десь глибоко всередині).

Композиційно твір складається із семи розділів та післямови. І це не просто окремі історії із життя героїні, не просто певні діалоги та монологи. Мені видається, що це якийсь незрозумілий згусток енергії, неймовірної сили енергетика автора. Фіксація вражень та переживань. Це фотографія почуттів. Епізоди (розділи повісті), ситуації, що відбуваються у житті героїв, схожі на фотокартки, дбайливо розкладені перед читачем (глядачем). Колись авторка вчинила так із власними емоціями. Вчинила, щоб передати своє іншим.

«Післявчора» Іри Цілик тепер живе й у мені. Прочитана та усвідомлена до кожної літери та розділового знаку. Авторка якимось своєрідним чином поєднує в написаному і філософські роздуми, і невелику дозу гумору, і ситуації, пронизані сумом. Це, з одного боку, розповідь про спілкування з друзями, дитинство та вступ на «кінематографічний факультет», а з іншого, повість про шукання з-поміж інших себе та дорослішання (яке з кожним відбувається по-різному та в усіх однаково).

Ця книга — це, перш за все, навчання, певний досвід певної людини, спроба аналізу свого життя. Навіть через відображення власних почуттів за допомогою тексту. Про перший сексуальний досвід та про перше кохання. Ця повість, перш за все, розповідає про велику закоханість у рідне місто, нестандартність бачення навколишнього світу. Про смерть дорогих та важливих людей. Про щирість та лицемірство, які так щільно йдуть поряд, буває просто неможливо розібратися де є що. Про читання у літаку та недосипання у студентські роки. Про життя.

Оскільки автор за фахом режисер, то повість скоріше схожа на короткометражний фільм. Такий «фільм» хочеться дивитися. Згодом відкладати кудись убік, за межі власної пам’яті, щоб невдовзі до нього повернутися.

Одна з небагатьох прочитаних мною книг сучасних авторів, з якої взяла так багато слів та речень, себто цитат. Адже, напевно, у кожного траплялися ситуації в житті, коли необхідно було «навчитися не дивитися, а бачити», і жодна людина у своєму житті не обходилася без того, щоб «змазано прощатися», і вже точно комусь колись об ноги терлося та муркотіло «бездомне облізле кошеня із двозначним іменем Біляш».

Іра Цілик, даючи персонажам повісті імена, скорочує до одного складу. Наприклад, головна героїня Кіра Буцім для оточуючих просто Бу, а її подруги Дзвінка та Даша — Дзві та Да відповідно. І в цих скороченнях наявна якась магія, у зв’язку з чим хочеться читати далі.

«Післявчора» — заочна мандрівка Києвом. Можливість полюбити столицю, не виходячи за межі рідного міста (у моєму випадку, це Дніпропетровськ). Блукання засніженими вулицями, дорогами, повними гарячого сонця.

Ця книга не може залишити байдужим. Роздуми дівчини посеред Києва, Парижа. Чи будь якого іншого міста Путівник місцями, де авторці колись плакалося або посміхалося. І вже потім ці переживання трансформувалися у те, що наразі є «Післявчора».

Прочитання цієї повісті схоже на відвідування затишної кав’ярні. Так само легко та спокійно як готується та вживається кава, із такими ж відчуттями читається «Післявчора».

P.S. Особлива подяка Ірі Цілик за історію про «Ромашку» та лист Бу від Да.

Ольга Горобець спеціально для Арт-Вертепу

 
 

Додав Art-Vertep 16 листопада 2008

Про автора

Народилася у Києві. Отримала "червоний диплом" режисера в Карпенка-Карого, відпрацювала 5 років у рекламному бізнесі, тепер знаходжуся в процесі переорієнтації на кіно. Пишу вірші і прозу. Маю книгу поезій "Ці" ("Факт", 2007).

Автори пов'язані с новиною

Ольга Горобець

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска