Автори / Мистецька аґенція Арт-Вертеп / Видавництво «Дніпро» виселяють на вулицю
Найстаріше в Україні видавництво «Дніпро» хочуть виселити із центра Києва.
Міська влада два роки не підписує із видавництвом договір оренди приміщення, в якому «Дніпро» знаходиться 90 років. Сторони звинувачують одна одну в небажанні поновлювати оренду. А тепер через суд видавництво виселяють.
Столітній будинок на вулиці Володимирській з обдертою титульною табличкою видавництва «Дніпро» – це перше що можна побачити, коли прямуєш туди. А далі сходи і темні коридори, яким ремонт вже давно не снився. Зараз видавництво знаходиться на третьому поверсі. Раніше йому належали усі чотири. Сьогодні тут в єдиному коридорі багато людей. І вони приходять і приходять. Кого не запитаєш – усі йдуть захищати 90-річну реліквію українською видавничої справи – «Дніпро».
На сходах зустрічаюся з літнім чоловіком, який працює в іншому державному видавництві. Тому проблеми «Дніпра» йому близькі.
Видно, що йому складно навіть дійти до третього поверху, але він мені розказує, що готовий до силового протистояння і буде оборонятися, якщо судовий виконавець прийде виселяти «Дніпро» з міліцією.
Чим ближче до кабінету директора видавництва Володимира Войтовича, тим складніше протиснутися. Сам керівник з балкону поглядає вниз. В його кабінеті відчувається острах приходу судового виконавця. Пан Войтович каже, що у них просто немає іншого виходу, як протистояти судовим виконавцям:
«Якщо нас викинуть на вулицю, то ми просто зникнемо!!! Видавництва «Дніпро» не буде!!! Коли викидають найстаріше видавництво на вулицю, просто на вулицю, у нас же немає іншого приміщення то це вже акт не просто вандалізму, а геноциду. 90 років існували, в часи тоталітаризму, радянської влади, переслідувань. А зараз при незалежній державі нема видавництва!!!»
Історія конфлікту видавництва з комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» тягнеться вже не один рік. Договір оренди з видавництвом має укладатися щорічно. Проте, вже два роки такого документу ніхто не підписував. Це було приводом подати на «Дніпро» до суду. Вже є рішення про їхнє примусове виселення.
Сьогодні вони скликали журналістів, і всіх, хто якось може допомогти залишитися у будівлі, яка їм належала майже сто років. Володимир Войтович пояснює, як так сталося, що з чотирьох поверхів у них лишився один:
«Вони з нами не підписували договір оренди. Потім вони підписували з нами договір оренди за мінусом якогось приміщення. На приклад, внизу у нас знаходиться ресторан «Дрова», там у нас колись знаходилась книгарня. Забирають у нас книгарню проходить рік-півтора, знов треба підписувати угоду. Знов у нас забирають перший поверх.
Нагло вночі приїздять, вивозять нашу АТС, вивозять наш величезний архів. А сьогодні останній поверх, який у нас є, нагло забирають по деяким чуткам забирає Черновецького дочка, тому що вона вже сидить на четвертому поверсі, який теж забрали у нас. Залишився тільки один поверх практично.»
Іду подивитися що знаходиться на 4 поверсі. Мене зустрічає Шурена Кікнадзе керівник проекту компанії «Трансмедіа». Вони орендують 4-й поверх будівлі вже 2 роки. Жінка розказує як вони туди потрапили:
«Коли був проголошений конкурс, наша компанія подала документи, і за результатами тендера ми виграли оренду. Але на той момент це приміщення було порожнім, і не мало ніякого відношення до видавництва. І нас кільки я розумію це надбудована мансарда, і тут ніколи не було видавництва».
У коридорі зустрічаю Олександра Афоніна, президента української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. Він розказує до яких хитрощів вдаються, аби зберегти хоча б пару кімнат недоторканними. На дверях кабінетів таблички з написом «Приймальня народного депутата Володимира Яворівського «. Їхня наявність мене щонайменше дивує. Олександр Афонін робить невеличкий екскурс в історію попередніх захватів території видавництва:
«Хочу сказати, що коли була перша атака, на початку січня – 9 січня, я звернувся з проханням захистити. Мені порадили такий варіант, що позначити двері як громадська приймальня, тоді це формальний акт захисту, якщо можна так сказати, бо не можуть вдиратись в приймальню, можливо там документи. Я тоді звернувся до Яворівського дати дозвіл зробити ось ці таблички і наклеїти»
Щоб подивитися як працюють люди у видавництві, яке за декілька хвилин викинуть на вулицю, прошу провести для мене екскурсію головного бухгалтера Лідію Вакуленко. Жінка відразу погоджується. Веде мене у бібліотеку, бо там на її думку знаходиться найцінніше – книжки:
«Нас трошки зтіснили і нам прийшлось комору і бібліотеку. Книжки у нас тут дуже раритетні, книжки які зберігає видавництво Дніпро, випущені були, ось Леся Українка, 54-й рік, у нас Рауль Чілачава».
Бухгалтер розповідає, що цей будинок будувався за сприянням Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Миколи Лисенка, Івана Франка. Показує мені полички з перекладеною на українську мову художню літературу десятків країн. Тільки тепер ці книжки не можуть брати читачі, бо нема місця щоб їх приймати. Ось ця єдина кімната, де усе заставлено книжками, щоб в цих перипетіях цінні примірники не згубилися.
А далі Лідія Вакуленко показує мені хто працює за дверима, на яких таблички з написом «Громадська приймальня народного депутата»
Заводить мене до коректора. Ця жінка працює над новим історичним романом Раїси Іванченко. В іншій кімнаті художник, він працює над «Історією українського парламентаризму».
У коридорі зустрічаємо ще одного рятівника видавництва депутата Київради, який є членом постійної комісії з питань власності Дениса Москаля. Питаю в нього що можна вдіяти в цій ситуації з виселенням «Дніпра». Він каже, що треба оскаржувати постанову про виселення у тому самому суді, який її ухвалював.
На офіційні звернення Бі-Бі-Сі дати коментар про виселення видавництва «Дніпро», прес-служба київської мерії не відреагувала.
Євгенія Клочко, Бі-Бі-Сі, Київ
Додав Art-Vertep 05 червня 2009
Про автора
Мистецька Агенція «Арт-Вертеп» - громадська організація, заснована у 2001 році. Діяльність Аґенції охоплює всі напрямки сучасного мистецтва: музика, кіно/театр, література, образотворче мистецтво; ярмарки, спортивні змагання, історичні
