Учасники

Автори / Світлана Пиркало / Незвична кулінарія: рецепти гарного настрою

Їжа — те, без чого людина не в змозі існувати. Але також важливу роль грає й те, в якому вигляді та чи інша страва потрапляє до людського організму. Тобто невід’ємною складовою приготування їжі є її зовнішній вигляд. У цьому факті знову переконуєшся, коли читаєш «Кухню егоїста» Світлани Пиркало, сучасної письменниці, журналістки української служби Бі-Бі-Сі .

Загалом ця книга складається зі шістдесят одного есе та передмови «Їжте, бо ви того варті». Усі тексти невеликі за обсягом хоча і датовані, проте розміщені не в хронологічному порядку, а так, як і належить у кулінарних книгах: «від інструментів та закусок — до перших і других страв, а також напоїв» (с.6). Через це своєрідним привілеєм є те, що дану книгу можна читати «невеликими порціями» (за бажанням читача) або ж навпаки, «проковтнути» цілком і повністю, а також є можливість вибирати в якому саме порядку читати есе: від кінця до початку, зсередини або як і належить — від початку до кінця.

Історія створення даної книги починалася з того, що у 2006 році інтернент-видання «Главред» запропонувало письменниці «вести» «щотижневу колонку із такими собі кухонними балачками про все на світі» (с. 6), яка і мала назву «Кухня егоїста». Ця збірка есе, підготована, за словами авторки, у зв’язку із зацікавленням видавництва «Факт».

У передмові Юлія Лимар, віце-президент холдингу «Главред-медіа» перефразує Декартівске «Я мислю, отже я існую» і виводить немов філософський принцип, твердження: «… Українці — це наша кухня. Тому слово «егоїст» означає, що его їсть. Їсть, отже існує» (с. 3).

На перший погляд ця книга викликає враження занотованих колись особистих записів або розмов із друзями авторки. На думку зразу спадає публікація окремих роздумів, наче сторінок щоденника, Юрія Андруховича у газеті «Дзеркало тижня» (колонка «Інтимна документація») декілька років тому. Але у «Главреді» есе Світлани Пиркало мали спільну тему — готування їжі.

Але сприйняття цієї книги лише як щоденника — перше враження, яке, з власного досвіду можу сказати, зазвичай є помилковим. «Кухня егоїста» не просто кулінарна книга. Насправді, це серйозні роздуми, глибокий зміст яких не приховати навіть за іронією, якою пронизані усі історії-рецепти.

Переважна більшість читачів не працює на радіостанції Бі-Бі-Сі і не мешкає в Лондоні отже не здатна купувати суто британські страви або продукти і цим також збірка, на мою думку, викликає зацікавлення. Головна героїня потрапляє у досить незвичні ситуації із яких у більшості випадків виходить переможницею (наприклад, вживши якось у розмові із англійцями фразу «продався за шмат гнилої ковбаси», намагалася викласти «концепцію» ковбаси, навівши поезію Шевченка, окремі репліки сатири Задорнова та дещо з народної творчісті). Можна сказати, «Кухня егоїста» — ще й заочна мандрівка Лондоном, своєрідну екскурсію проводить авторка, де «туристи» можуть насолодитися захоплюючими розповідями письменниці про біф джеркі (сушену мариновану яловичину) — «Світ зневоднення», різноманітні способи приготування жаби («жаб’ячі ноги по-паризьки», «жаб’ячі ноги по-луїзіанськи») — «Оселедець і вічність», приготування паельї — «Паелья крізь віки» тощо.

Розповідаючи кулінарні рецепти, Світлана Пиркало не забуває згадати і про реалії життя, і про українську політичну ситуацію, і про особливості та відмінності нашого та британського менталітетів. Не оминає увагою й те, наскільки важливо правильно підготувати морально близьких (і себе також) до того, як саме виглядатиме приготована вами та чи інша страва.

А тепер — своєрідний рецепт приготування страви під назвою «Кухня егоїста» Світлани Пиркало». Отже вам знадобиться:

1) Збірка есе «Кухня егоїста»;
2) Настрій, бажано хороший (якщо є тільки поганий — підійде будь-який, окрім маніакально-депресивного);
3) Оптимізмістичне або хоча б реалістичне сприйняття світу;
4) Почуття гумору (обов’язкове);
5) Прийняття зручної для вас пози (наприклад, на дивані);
6) Самотність або читання разом із друзями (на ваш смак);
7) Креативність (бажана).

Якщо, на вашу думку, чогось не вистачає, сміливо додавайте — приготування цієї страви неможливо зіпсувати.

Але якщо вже маєте намір прочитати «Кухню егоїста», то необхідні інгредієнти у вас і так є.

Смачного.

Ольга Горобець, спеціально для Арт-Вертепу

Додав Art-Vertep 17 червня 2009

Автори пов'язані с новиною

Ольга Горобець