Автори / ЛЕСЯ КОВТУН / Запрошує Казкова Школа "Ой-ЛЕЛІ Лукойл"
ЗАПРОШУЮ УСІХ ХТО ТВОРЧО МИСЛИТЬ, МАЛЕЧУКІВ І НЕ ТІЛЬКИ, ДО ОДНІЄЇ З МОЇХ РІЗДВ"ЯНИХ КАЗОК "ПРО ПІВНИКА ПЕТРУСЯ ТА ВІРТУАЛЬНОГО ПРИВИДА ОМЕЛЬКА" УМІЛО ДОПИСАТИ ФЕНТЕЗІЙНЕ ЗАВЕРШЕННЯ..
.АДЖЕ ЗОСТАЄТЬСЯ ЗОВСІМ ТРОХИ, І ЦЮ КАЗОЧКУ Я МАЮ ВЖЕ МАТЕРІАЛІЗУВАТИ. БО ВОНА АЖ ЗАСИДІЛАСЬ У ДАВНИНІ.. ПРАВДА,
ПРАВДА.
НАВІТЬ ХЛОПЧАКИ Й ДІВЧАТКА ТІЇ ВИРОСЛИ, ХТО ДУРНО БАВИВСЬ У КОМП"ЮТЕРНИХ ПУСТКАХ, ВЧИВСЬ ОБМИНАТИ ТАКИХ "ВІРУСНИХ ЛИХОДІІВ", ЯК ОМЕЛЬКО ІЗ ЦІЄЇ КАЗКИ!
СКОРІШ , СКОРІШ, СКОРІШ, АБИ РАЗМ УСТИГУТИ ДО ГРУДНЕВИХ ТА РІЗДВЯНИХ СВЯТОК ЗАКЛИКАЄ КАЗКОВА ОЙ-ЛелЯ ЛУКОЙЛ
НА ДОПОМОГУ ПЕТРИКОВІ!!
А ХТО УМІЄ МАЛЮВАТИ - НАДСИЛАЙТЕ КОМІКСИ НА МОЮ СКРИНЬКУ.
БУДЕМО РАЗОМ ЧЕКАТИ МОРОЗНОГО ДІДА!
ПРО ПІВНИКА ПЕТРУСИКА ТА ВІРТУАЛЬНОГО ПРИВИДА ОМЕЛЬКА...
Тарасик, як за звичай увімкнувши струм до свого комп’ютера, вичікував секунди, доки заблимає блакитна синь системного монітору. І його нарешті привітає веселим кукуріканням голосистий півник Петрик.
– Петрику, а що нам пошта принесла? Давай подивимося, звернувся хлопчик до Півника, що був витівкою власного інтерфейсу. Тарасикові до дня Народження тато замовив у програмістів надзвичайного помічника – Електронну Іграшку, що могла би рухатись і спілкуватися з господарем, та навіть - давати поради!
А сам Півник Петрусь був із того Меню „Неlр", він мав розкішне вбрання і гарні червоні чобітки зі шпорами та говорив українською!
Як завжди, із попередженням, „Перевіряй на вірус” Петрусь, потягуючись зранку, зауважував хлопчикові , щойно вони отримували нову інформацію з Інтернет-посланями.
Павук, що сидів у програмі „Антивірус” мав за обов’язки обмацувати своїми кудлатими лапами кожен пакунок з електронною поштою. Він був старим Антивірусник, й свої митні обов’язки виконував неохоче, більш покладався на власно чутливі лапи, аніж на обладнання. Вони, казав Павук, - ніколи не підводили…
Та одного разу, коли Тарасик з нетерпінням очікував різдвяного привітання від Санти, до його
«е-mаіІ» - електронної скрині прибули малюнки, – новорічні поздоровлення від нових друзів.
Безліч привітань з-за кордону отримав тоді Тарас. На цих малюнках були новорічні дзвони, ялиночки, снігові Баби та різнокольорові кульки, що мило виспівували „Новорічну Вітальну”- &, яку знав увесь світ. Хтось прислав Тарасикові у подарунок фото справжніх українських соняхів.
– Який незвичний подарунок під Новий Рік! Мабуть у далекій Бразилії український сонях, найкраще привітання – мовив Тарас.
– Видно засумували вони за Україною!– зауважливо додав Петрусик. – Давай-но, цей малюнок на екранну заставку помістимо. Нехай собі підніматимуть гарячі сонячні голівки, коли за вікном местиме Хуга Заметіль!
Так вони й зробили. Де Павук, з його програмою «Захисту» гарненько поселився собі під зеленим листям соняха, а усі інші значки программ зручно розташувалися просто на золотавому полі…
Та якось раз уночі з’явився тут Гидкий Будяк, який вже до ранку розрісся до неабияких розмірів! Й коли Тарасик ранком увімкнув комп’ютера…- на екрані був лише хижий клубок колючок. А невідомо звідки залунав приголомшуючий регіт ” Неllо, Bambinо!».
Ледь розбірливо почув хлопчик голос свого помічника Петрусика : - Тарасику, обережно, це той світовий електронний вірус „Омелько з Конопель”! Він прибув сюди разом з нашими соняхами, напевно й виріс з того Будяка!
– Ех, – тужно забідкався Тарасик, - Я ж знав, що шкідливі бур’яни обов’зково треба обробляти гербіцидами. Інакше прилинуть вони до культурних рослин миттєво!
- А наші українські Соняхи такі довірливі, не розгледів, напевно, серед них цього чужинця старий Павучок. Пішов собі спокійнісінько плести Охоронне Павутиння! – розчаровано вивів Тарасик
– Півничку, закукурікай знову, чому тебе не видно?!- заголосив хлопчик, – Невже цей вражий Омелько й тебе поглинув. Тільки но здалеку донеслося притишене „..- Рі – Ку...!
Без сумніву треба було терміново рятувати Петрусика. Часом захриплі почулись голоси, - чи електронного Чужинця й когось поруч.
- Ой, що ж то за шум учинився... Що? комарик... А-а, будь він неладний!”, – зачув ближче Тарасик знайомий голос Павука Антивірусника!
– Терпіти не можу комарів!!! – перекликався він у відповідь до злостивого Омелька з «Конопель»
« Невже цей Омелькович, – збагнув вражено Тарасик, - чимсь підтруїв і вірного Павучка, що чути вже співають разом!
Павук, як Митник насправді давно недолюблював тої довгоносої Комарячої Породи. Сам
стільки років вправно ніс патрулювання, а дивись, якийсь клятий Будячник навів хитро на його лапи оману. Чи накликав бува справжню тугу по павучачим пристрастям, – полюванню на комарів!
А ще куплетна пісня мабуть добряче зачепила його за живее словами :”Ой чи Пан, чи Гетьман, чи Полковник…!!!”
– Ну і народ, ці інсекти,- із глибини комп’ютера забуркотів його Антивірусник, - й собі дивись «чини» приписують,
- Ти у митниках роками, а й досі високого чину не маєш! – глузував з нього Омелько…
Він був прехитрий Вірус, добре знався, як уплинути на ратних охоронців программ. Напевно тому його перцева «Оковита” у електронній пігулці подіяла миттєво. Задля обдурити лапи Старого Митника – вже й подбав Вірусний Лиходійко.
У рятувального Півничка майже не залишалось шансів спасти Тарасиків комп’ютер. Тому відтепер він сидів у суцільній темряві екрану, щільно оповитого клубками електронних бур’янів. Півник ледь віртуально перегукувався з Мишкою, яка зазвичай працювала поруч першою помічницею на своїм комп’ютернім килимку. Завжди під рукою, бідна тепер залізла у найдальшу електронну шпарину й не могла виконувати будь яку роботу.
Глузливий Омелько знищив усі запаси її мілкої пам’яті.
Дві, чи три кілобайтові зернини ще були приховані у її алгоритмовій коморці, - аби вистачало щоб сидіти нишком й споглядати. Знесилена Мишка зовсім не реагувала на дротові сигнали, що посилав кукурікаючи Півник. Усі запаси її віртуальних комор були вщент спустошені галасуном - «Омельком з Конопель»...........................................................
Додав Джива 30 вересня 2009
Про автора
НАРОДИЛАСЯ В ПРОМИСЛОВІМ КРИВБАССІ. ОТРИМАЛА БЕЗЛІЧ НАПРЯМКІВ Й ОСВІТ. ТА РЕАЛІЗУВАЛАСЬ ЛИШЕНЬ У ПРАКТИЧНОМУ РАКУРСІ КАЗКОВОЇ МЕРІ ПОППІНЗ...ДОПОМАГАЮЧИ ДІТКАМ, МАЛЕЧІ ЛИШ ПРАГНУ БЕРЕГТИ, ФОРМУВАТИ НОВИЙ ТИП "МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНКИ" МАЙЖЕ ЗА ЧАРЛІ ЧАПЛІНОМ.
