Автори / Тала Пруткова / Ряди бійців за мир поповнилися українськими рокерами
У той час, як вся країна переймалася каліфорнійським грипом, стоячи в чергах по марлеві пов’язки, у столичному Палаці спорту співали за «МИР». Саме таку лаконічну назву – «МИР» – має соціально-культурний проект, ініціаторами якого стали лідер гурту «ДДТ» Юрій Шевчук і фронтмен «Братів Карамазових» Олег Карамазов. «МИР» продовжив серію антивоєнних концертів «Не стріляй!», теж організованих музикантами одразу після кавказького військового конфлікту в серпні 2008 року. Концерт, що відбувся 1-го листопада у Києві, приурочили 65-й річниці визволення України від фашизму. З огляду на це серед запрошених до мікрофону були і ветерани фронту, і ветерани праці і, звісно, ж ветерани рок-сцени, як от ДДТ.
Варто зазначити, що музична програма концерту не обмежилася вищезгаданими рокерами зі стажем. Адже задовго до проведення заходу відбулося голосування серед меломанів та користувачів Інтернету, за яким з-поміж молодих українських гуртів вибирали тих, які виступатимуть на фестивалі «МИР». Переможцями стали дві ватаги з Дніпропетровська – «Абразія» та «Гражданин Топинамбур», – а також київські «Сонцекльош», «Антитіла» і «CoMaha». Останній, проект Марії Хмельової, за сумісництвом флейтистки «ЙоГурту», відкрив концерт глибокою композицією «На межі». «CoMaha» – це приємний жіночий вокал і легкий мелодійний звук. Попри те, що Марія не так давно стала мамою, вона дарує слухачам нові пісні у стилі «ембієнт», які часто можна почути на музичних вечірках.
Зважаючи на те, що звучання «Гражданин Топинамбур» більше підходить для масових народних гулянь, антифашистську атмосферу «МИРУ» хлопці освіжили незле. «Фірмові» костюми а-ля робочий клас, кепки, мажорний лад і пародії на пісні Каті Лель – саме те, що допомогло слухачам забути і про війну, і про епідемії, і навіть про холодні сидіння неопалюваного Палацу спорту. Втім, обійшлося без перформансів за участю коміка-трубача Боббі. Та й свій сет музиканти завершили єдиною ліричною піснею з репертуару «Медведи».
Ще одні дніпропетровські рокери «Абразія» теж непогано відіграли, не зважаючи на те, що нетерплячі фанати Шевчука раз у раз скандували ім’я кумира. Хоч назва колективу наштовхує на думку про дещо гранджове, брудне звучання (як не як йдеться про руйнівні процеси), на ділі у виконанні «Абразії» чуємо мелодійний рок з м’яким, майже заспокійливим вокалом типу Сюткін, чіткими ритмами й вправними партіями соло-гітари.
Наступними, хто співав за мир, став етно-кабаре гурт «Сонцекльош». Саме так позиціонують себе музиканти, які виконують доволі нетривіальний ретро-фольк. Вокалістки Марія Кудрявцева та Олена Грозовська – далеко не «гламурні сексі», та й голоси у них автентичні, «бабські». Пісні, що виконує «Сонцекльош», могли бути складені в якомусь повоєнному українському селі під час збору урожаю. Добірний суржик, смугасті майки, рухи а-ля підтанцьовка Поплавського, купа інструментів, серед яких труба, домра і контрабас… Присмачте це все професійним виконанням, відголосками реггі та латини й отримаєте зразковий «Сонцекльош»..
«Інтелігентним» поп-роком потішив гурт «Антитіла». Не зважаючи на те, що для багатьох «Антитіла» асоціюються лише з черговим спродюсованим бойз-бендом, хлопці виглядають і звучать достойно як у контексті рок-концерту, так і в контексті соціального проекту. Приємною є якість виконання, україномовність та зграбність текстів. Вирок: «Антитіла» – доволі милий колектив із помірно хітовими піснями. За таку комерційну музику навіть не соромно.
Хедлайнерами, звісно ж, стали організатори заходу «Брати Карамазови» та «ДДТ». Ветерани року понесли в маси глибоку громадську лірику і відіграні «до блиску» хіти. Олег Карамазов неодноразово підкреслив свою аполітичність, мовляв, пісня «Космос мертв» немає жодного стосунку до київського мера. Юрій Шевчук вкотре розповів усім нам, «что такое осень» і навіть зачитав кілька віршів зі своєї нової книги. Варто сказати, що ДДТ відіграли повноцінний двогодинний концерт, не зважаючи на те, що недавно Шевчук отримав травми ніг на одному з концертів у Єкатеринбурзі.
Нагадаємо, що «МИР» – це низка заходів, серед ініціаторів яких – Міжнародна громадська організація «День Хрещення Русі», рок-музиканти, культурні діячі, спортсмени… По травень 2010 року концертний тур фестивалю «МИР» має охопити понад 20 великих міст України. Також заплановані концерти в Грузії, Росії, Німеччині та Ізраїлі. Проектом «МИР» ініційована акція народної допомоги, під час якої буде зібрано кошти для українських ветеранів. Залишається сподіватися, що за цією благородної метою не ховається чергова фінансова структура, яка прикривається гарними ідеями, і кошти таки потраплять до нечисленних рук ветеранів.
Як би там не було, варто подякувати учасникам концерту «МИР» за стресостійкість, байдужість до грипу й політичний нейтралітет, такий нетиповий у час, коли колег по музичному цеху масово вербують за червоно-білих чи біло-блакитних. Та, як довела музична історія, справжні рокери ніколи не бувають партійними, доказом чого може слугувати бунтарська постать Віктора Цоя, який беззастережно критикував «совок», співаючи «Перемен требуют наши сердца» у той час, коли Кобзон і досі виводить хвалебні оди російським президентам. А от заклики за мир, попри всю удавану цивілізованість сучасного суспільства, не втрачають актуальності й не псують авторитет виконавця. Зрештою, можна навіть згадати слова однієї з найкращих пісень минулої епохи: «What’s so funny bout peace love & understanding?»
Тала Пруткова спеціально для Арт-Вертепу
Додав Art-Vertep 04 листопада 2009
Про автора
Журналіст-культуролог, письменник. Народилася 2 грудня в Києві. Перші кроки у вітчизняну літературу робила спільно з учасниками колишнього станіславського об’єднання «Біла риба» (Бабкіна, Малярчук, Данько, Жураківський).
