Читаючи Прохаська, можна згадувати Августина Блаженного і Вітгенштайна, Гусерля і Гайдеггера, Пруста і Джойса, Гарсія Маркеса і французький «новий роман». Але можна й не згадувати, бо власний голос є — і цього досить: у ньому розчиняються всі чужі слова.
Цим голосом Прохасько розповідає про долю і про речі, важливіші за долю: місце (а значить історію), про історію (а значить війну), про війну (а значить смерть), про смерть (а значить спадковість), про спадковість (а значить рід), про рід (а значить культуру), про культуру (а значить спосіб говорити), про спосіб говорити — а значить
Тривалість звучання: 5 год. 09 хв.
Тарас Прохасько — прозаїк. Народився 16 травня 1968 р. у м. Івано-Франківськ. Закінчив біологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка (тепер — Львівський національний університет ім. І. Франка) (1992).