ібрані у цьому збірнику статті та дослідження розглядають сучасні напрями в українській та світовій драмі, підсумовуючи у вибраних п'єсах деякі значні історичні події та аналізуючи драми у порівняльному аспекті із західньоевропейською драмою. В основу вибору авторів та творів покладено їхню якість і приналежність до української літератури (себто, драматичні твори, написані українською мовою в різних країнах світу). Дослідницьку увагу звернено на драматичний твір як літературний текст, зокрема його інтертекстуальність та зв’язок з іншими жанрами в контексті світової літератури. Автор також прочитує деякі п’єси через гру – аналізуючи різні театральні постанови протягом 1988–2007 років.
Книжка складається із трьох частин:
I. Напрямки і теми модерної української драми
ІІ. Тексти українських драм у порівняльних аспектах
ІІІ. Тексти в інтерпретаціях режисерів.
У першій частині окремі статті розглядають модернізм і постмодернізм, екзистенціялізм, вияви ідентичности, або аналізують як у драмі віддзеркалені великі історичні події (Переяславська угода, Визвольні змагання, Голодомор, драматична творчість діяспори, й після відновлення Незалежности 1991 р.).
У другій частині авторка аналізує драми авторів України й діяспори: Івана Франка ("Сон князя Святослава"), Лесі Українки ("У пущі"), Володимира Винниченка ("Дисгармонія" і "Пророк"), Єлисея Карпенка ("Едельвайс"), Миколи Куліша ("Патетична соната"), Івана Кочерги ("Майстри часу"), Юрія Косача ("Дійство про Юрія Переможця"), Людмили Коваленко ("Героїня помирає в першому акті"), Ігоря Костецького ("Дійство про велику людину"), Богдана Бойчука ("Голод -1933", Олександра Левади ("Фауст і смерть"), Юрія Щербака ("Наближення"), Валерія Шевчука ("Птахи з невидимого острова") і п'єси Віри Вовк. У цій частині увагa звернена на драматичний текст, головно під оглядом арахетипної критики й аналізи, на інтертекстуальність та зв'язок із іншими драмами світової літератури, та як гра у творі була також висловом протесту або відбитки подій.
У третій частині увага зосереджена на 14 драмах/п'єсах, та як їх інтерпретували різні режисери у грі, у постановах на сценах України й Америки від 1980 рр. Збірник також подає бібліографію авторки на тему української драми і театру (понад 100 позицій), про дослідження, що вона написала між 1967 і 2008 роками. Книжка має обширний покажчик згадуваних авторів (16 сторінок) і покажчик згадуваних драм (17 сторінок). Обкладинку книжки виконав Василь Лопух за проєктотм Тамари Скрипки, використовуючи фраґмент картини Василя Єрмилова з 1924 р.
М'яка палітурка, 472 с., 2009 р.