Пошук
Пошук
До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення,спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С.Єфремова, Д.Дорошенка, М.Грушевського, Є.Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917 -1921 рр. Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2010 р. Звершує видання кіносценарій «Крути» та доповнення до розділів. Адресується дослідникам, викладачам вищих навчальних закладів, учителям шкіл, студентам, широкому колу читачів.
Актор Ярослав Гаврилюк, 55 років, написав кіносценарій про бій під залізничною станцією в Чернігівській області — Крутами. Де 29 січня 1918 року билися загони Центральної Ради та більшовицької Росії. Загинуло майже 300 українських студентів.
— З івано-франківським письменником Василем Портяком написали сценарій. Нині його розглядає Міністерство культури, — розповідає Гаврилюк. Сидимо в його квартирі на Харківському масиві. — Це — художній фільм із документальними кадрами. Я ”приглушу” кольорову плівку, щоб були не такі яскраві кольори. Або візьму чорно-білу. Головний герой — студент 7-го класу київської гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства Григорій Пипський. Це — реальна особа. Він першим заспівав ”Ще не вмерла Україна” перед тим, як його та інших студентів розстріляли більшовики. Хлопцям відрізали вуха, кололи статеві органи, тушили об них цигарки. Але я цих страхіть не покажу.
Любовну історію довелося вигадати, — веде далі, — бо офіційні документи їх не фіксують. Пипський закохується в дочку лікаря Оленку. До дівчини небайдужий також студент народного університету, сотник Омельченко. У фіналі обидва герої гинуть. А дівчина лишається одна.
Український політик і письменник Володимир Винниченко теж буде у стрічці. Свого часу він виступав за мир із Росією.
— У ролі Винниченка бачу Остапа Ступку, — каже Гаврилюк. — Ступка схожий на Винниченка бородою. Правда, я цього Остапові ще не говорив. А на роль Оленчиної мами я запросив би Аду Роговцеву.
Гаврилюк очолює товариство ”Герої Крут”. Навесні цього року у ”Просвіта” видасть другу документальну книжку, присвячену цим подіям. Згадує, як колись гуляв з Іваном Миколайчуком біля Аскольдової могили, де поховані загиблі під Крутами.
Ступка схожий на Винниченка бородою
— Я попросив його розказати цю історію. Миколайчук відповів: ”Закінчиш інститут, тоді розкажу. А то можеш і не закінчити”. Радянська влада оминала цю тему.
Однокімнатну квартиру на Харківському масиві актор отримав від київської мерії 6 років тому. У кімнаті — два портрети Івана Миколайчука.
Ярослав знявся в його фільмі ”Вавилон ХХ” у ролі Лук’яна Соколюка. На столику біля ліжка в грубій рамі стоїть фото Гаврилюка з колишнім міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком. Обидва тримають по келиху шампанського. Фото зроблене торік у грудні, коли акторові вручали звання народного артиста.
Господарство веде дружина Гаврилюка Світлана. Першою його дружиною була акторка Молодого театру Людмила Дементьєва.
— Нам усі заздрили, що стільки живемо разом. Якби десять років тому хтось сказав, що розійдемося, — не думаючи, плюнув би йому в обличчя, — розказує. — Але дружина знайшла собі іншого. Одружуватися вдруге не думав. Світлана була моєю подругою. Але торік вона захворіла на серце. Я подумав: у будь-який день хтось із нас може померти. Так і залишимося одне одному ніким.
Із колишньою дружиною Людмилою Гаврилюк досі грає головні ролі у виставах ”Одруження” та ”РехуВіліЗор”. Від шлюбу з нею має 29-річного сина Тараса. Хлопець працює в оптичній фірмі.
На шафі в актора стоїть клітка із зеленою канаркою.
— Друзі пропонували назвати пташку Свирид Петрович Голохвастов, — каже він. — Але я назвав скорочено — Свірчик.
Цирульника Голохвастова з вистави ”За двома зайцями” у столичному Молодому театрі Гаврилюк грає майже тридцять років. Проню Прокопівну втілює київська актриса Тамара Яценко.
— Нам із Тамарою Олександрівною соромно грати закоханих у такому віці, — зізнається. — Просимо керівництво замінити нас. Але цю виставу часто замовляють українські підприємства для своїх співробітників, викуповують квитки. І просять, щоб у головних ролях були Гаврилюк та Яценко. Ми вирішили: дограємо цей сезон до травня, і все.
Каже, у російських серіалах не знімається принципово:
— Мені пропонували роль у серіалі ”П’ять хвилин до метро”, але я відмовився. Запрошували у фільм з Оленою Яковлєвою. Мені пропонували 50 доларів за знімальний день. А я знаю, що Яковлєвій платять 16 тисяч доларів. Українських акторів росіяни називають начинкою.
На прощання актор дає коробку свіжих цукерок ”Пташине молоко”:
— Якщо я вас так відпущу, гостинна Україна мені не пробачить.
1951, 10 жовтня — народився у Львові
1976 — закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, працює у Львівському ТЮГу
1979 — зйомки у фільмі Івана Миколайчука ”Вавилон ХХ”, перейшов до Молодого театру
1980 — премія за кращу чоловічу роль на кінофестивалі ”Молодість” у фільмі Станіслава Клименка ”Дударики”
2000 — отримав квартиру на Харківському масиві
2001 — зіграв полковника Костя Гордієнка у стрічці Юрія Іллєнка ”Молитва за гетьмана Мазепу”
2006 — народний артист України
1951, 10 жовтня — народився у Львові 1976 — закінчив Київський театральний інститут ім.
Лінки · Про нас · Контакти · Реклама на сайті
м. Дніпропетровськ, вул. Червона,11.
Телефон: +38 066 272-26-24, +38 096 044-19-92
