2011 рік, 240 с.
Фахові зацікавлення зводили історика Андрія Портнова з долями та ідеями, знайомили з історіографічною спадщиною більш чи менш віддалених його попередників: добре знаних – і менш відомих, успішних – і гнаних, в Україні (незалежній чи поневоленій комуністами або нацистами) – і в еміґрації. Ті ж таки фахові заняття уможливлювали для автора особисте знайомство з сучасниками, старшими колеґами. Враження від зустрічей і роздуми над прочитаним складалися в нариси про українських науковців XX століття, а нариси, врешті-решт, – у книжку.
Найперший із її розділів має знакову назву – «Бути науковцем у тоталітарній державі» – й оповідає про історичний осередок у довоєнному Дніпропетровську, складений із науковців, що належали до різних поколінь і дотримувалися різних моделей поведінки у відносинах із радянською владою. Інші присвячено Дмитрові Яворницькому, Володимирові Пархоменку, Іванові Степаніву, Костеві Гуслистому, В’ячеславові Заїкіну, Вікторові Петрову, Омелянові Пріцаку, Ярославові Ісаєвичу, Ярославові Дашкевичу – науковцям із непростими біографіями. Ціна інтелектуальної свободи часом була для них аж надто висока: платили роками неволі, вигнанням із батьківщини або й самим життям (В’ячеслава Заїкіна, який іще на початку 20-років мусив виеміґрувати з Харкова до Польщі, вже в 40-х роках чекісти таки вполювали у «визволеному від німецько-фашистських окупантів» Львові – і невдовзі розстріляли десь під Черніговом). Мало хто з цих видатних науковців зумів створити власну наукову школу, очолити наукову інституцію, хіба що дехто – в новіші, спокійніші часи, або – в щасливіших країнах. Скрізь, в Україні чи в діяспорі, боронячи свою наукову свободу та право на самовираження, вони мусили долати тиск різних політичних чинників і шукати способів співіснувати з ними, всупереч ідеологіям і попри складні стосунки в «академічному середовищі».
Деякі з нарисів, зібраних у книжку, раніше було надруковано в періодиці, автор ґрунтовно опрацював їх для цього видання; деякі – про Віктора Петрова, Ярослава Ісаєвича та Ярослава Дашкевича – оприлюднено вперше.
Зміст
.