Крамниця / Книжки / Історія / Ред. Грибовський В. В.

Фронтири Міста. Вип 1

Зберегти

Фронтири міста: історико-культурний альманах / ред.: В.В. Грибовський. Вип. 1.

Перший випуск дніпропетровського історико-культурного альманаху, присвяченого урбаністичній тематиці, вже своєю химерною назвою пропонує читачам незвичний погляд на місто і міське життя. За визначенням його редактора В. Грибовського, «.. «Фронтири міста» є принципово новим виданням, що поєднало місто з «фронтирною тематикою» і чинить спробу розгляду його як кордонного простору, залучивши до цього засоби історії, соціології, етнографії, художнього слова і погляду». Попри певне перенаголошення оригінальності власного підходу (концепт прикордоння як місця контактів, конфліктів та формування складних ідентичностей є доволі поширеним у історіографії східноєвропейських міст, а в українському контексті варто згадати хоча б дослідження В. Кравченка з історії Харкова, з увагою до його прикордонних характеристик та ціле останнє 18-те число «України модерної» (2011), низка студій Ігоря Чорновола тощо), альманах справді запроваджує до простору українських міських студій цікавий дослідницький ракурс.

Більшість статей видання об’єднані наскрізною темою соціальної та культурної специфіки міст на кордонах культур, держав, способів життя та соціальних практик. Л.Івоніна у дослідженні «Быт и статус женщин Смоленска под властью Речи Посполитой» говорить про Смоленщину XVII ст. як особливий регіон, де емансипація та вестернізація місцевих шляхтянок та городянок, неможливі у цей період для інших регіонів Руського царства, були доволі поширеними через вплив польських культурних зразків.

Своєрідностям «військового міста» присвячена стаття В.Бондаря про Єкатєрінодар. Автор простежує, як військовий та прикордонний статус міста, заснованого наприкінці XVIII ст., його однорідний соціальний склад (переважно офіцери та козаки Чорноморського козачого війська) та спричинена ним станова замкненість формували особливе обличчя міста – із патріархальним напівселянським побутом, суворими звичаями та нерозвиненістю міських соціальних комунікацій - виразне практично до 1860-х рр.

Мабуть найповніше перспективи підходів, задекларовані у редакторському вступі, презентує стаття П.Кабитова та З. Кобозєвої «Город фронтира и его обитатели (на примере г. Самары)». Мотивуючи обрання Самари в якості об’єкту аналізу через її численні прикордонні характеристики – «між Сходом і Заходом, між освоєним простором і «Диким Полем», центром Волзької Луки, лівобережним «вискочнем» у чужий простір, але водночас стабільною частиною «внутрішньої окраїни» Російської імперії», а з межі ХІХ – ХХ ст. – і між урбанізацією та сільським способом життя, автори шукають способи описати багатолике обличчя міста і зосереджуються на еклектизмі як чи не головній ознаці фронтиту.

Опису та аналізу різних типів фортифікаційних систем присвячена стаття К. Липи «Малі міста-фортеці Поділля XVI – XVII ст.: стилістичне пограниччя і розвиток фортифікацій», де дослідник приходить до висновку про переважання суворо архаїчних архітектурних форм, близьких середньовічному будівництву. В.Мауль у розвідці ««Город Игната» в бунтарських представлениях российского простонародья» проводить семантичний аналіз однієї з утопічних народних легенд про ідеальний соціальний устрій. Чоловічий простір кримськотатарського міста кінця XVIII – першої половини XIX ст. досліджує у своїй статті В. Грибовський, розглядаючи соціальні практики вживання кави та алкогольних напоїв як особливі форми спілкування, а кав’ярню, бузню та базарний майдан як місця своєрідних проявів активності чоловічих союзів. Історія та сучасність знаменитих ринків, які визначали і продовжують визначати особливий «торгівельний дух» та обличчя Одеси, розглядається у статті О.Пригаріна «Ринок «7-й кілометр»: про сучасні форми торговельних практик у поліетнічному місті»..

Рубрика альманаху «Світло джерел» містить два матеріали. О.Малов, В.Векленко, А.Векленко описують комплекс картографічних джерел 1710-1730-х років до історії Богородицької фортеці – Старосамарського ретраншементу, що зберігаються у Російському державному архіві давніх актів, та наводять репринти згаданих мап, частково дана розвідка уже друкована у четвертому числі «Київської старовини» (2011). Тут також передрукована етнографічна розвідка Віктора Петрова «З фольклору правопорушників», вперше видана у «Етнографічному віснику» у 1926 р. (кн. ІІ), і частково пізніше видана у «Старожитностях» (1994, число 1 – 2), останнє вочевидь невідомо публікатору. У передмові до публікації В. Андрєєв відзначає цікавість цього опису пісенного репертуару в’язниць як одного з перших досліджень сучасного фольклору маргінальних елементів українського міста і містечка. Як писав сам В. Петров, «сучасну мову міста й містечка, а почасти й села переобтяжено словами, що їх тлумачення треба шукати в спеціальних словниках, а саме в словниках блатного жаргону» (с. 137).

Непростим долям митців та науковців та малознайомим сюжетам дружби і спілкування присвячена стаття В.Корпусової «Київські друзі Максиміліана Волошина: з історії української інтелігенції ХХ ст.», яка розповідає про Олексія Новицького, його доньку Марію Новицьку, Марію Вязьмітіну та ілюстрована фотокартками з приватних архівів героїв дослідження.

Завершується альманах полемічним текстом В. Константінової про контроверсійну ідею міської влади міста Запоріжжя визнати 952 р. (дати першої писемної згадки про Крарійську переправу через Дніпро) датою заснування свого міста. Авторка відзначає наукову некоректність подібної ініціативи, адже та ігнорує підставові наукові критерії датування історії міст: місце переправи не стало ядром майбутнього міста Запоріжжя, і говорити про безперервне існування тут міської традиції також не доводиться.

Видання відзначається високою якістю поліграфії та цікавим оформленням. Читачам пропонується пізнати місто не лише через науковий опис, а і через мистецьке слово та візуальні образи. Перша частина повісті Михайла Тимощенка «Чечеловка» (назва роману – це і назва одного з робітничих районів Дніпропетровська) про міське життя 1930-х років проілюстрована оригінальними фотоматеріалами цього періоду. Поезію О.Ратнера супроводжують фотокартки Дніпропетровська 1980-х років. Приємним подарунком читачу також є вклеєні до альманаху поштові листівки зі видами старого Дніпропетровська.

Про автора

Ред. Грибовський В. В.

.